«Аристократ» із Вапнярки
- Автор: Чорногуз Олег Федорович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - ««Аристократ» із Вапнярки». Краткое содержание книги:
— Оце дивлюсь на цих сфінксів,— почав Сідалковський,— і думаю...
Грак подав йому мило. Слизьке й вологе, воно раптом вислизнуло з рук і впало на траву. Сідалковський нагнувся і — завмер... Те, що він побачив, як пишуть у пригодницьких романах, примусило кров захолонути в жилах. Але він взяв себе в руки, і кров знову запульсувала, роблячи мале й велике кола кровообігу.
«Отже, не все втрачено. Ми шукали зовсім не там,— вибивав пульс у скронях Сідалковського.— Два еС?! Два еС?!»
— Ну, звичайно, як я відразу не подумав, Грак,— гукнув він, коли той вийшов з хати з рушником у руках.— Ех, жаль, що ваш любий тесть так рано з товчка приїхав...
— А вони завжди так.
— Ви його й заочно називаєте на «ви»?
— Я маю на увазі його й Зосю!
— Жаль. Дуже жаль! — зітхнув Сідалковський.
— Чого «жаль»? — зачудовано глянув на нього Грак. Бо те здивування чи розчарування, що світилося в очах Сідалковського, передалося і йому.— У тебе такий вигляд, як у слідчого, що шукав недопалок, а несподівано для себе знайшов самого злочинця...
— Ви не помилилися, Чудловський. Пардон, тире Грак. Якби нікого не було вдома, то через хвилину-другу ви таки стали б Ротшільдом,— Сідалковський намилив собі лице.— Ми не там шукали, Грак. Я вам тепер точно покажу, де треба було. Але в мене буде до вас прохання, Грак. Цього разу без фокусів. Мені ваші винаходи набридли. Ніяких джерел, ніякого урану, тим більше природного газу. Я від нього чадію. Ви ж під час пошуку скарбів не оволодіваєте суміжними професіями.
— Ти коротше можеш?
— Для вас я на все готовий. Я розгадав, що означає на карті «Два еС». Це два сфінкси. Тільки без втрати свідомості, Грак, візьміть себе в руки: золото тут,— Сідалковський поплескав по крупу одного з сфінксів.— Загляньте сфінксу під хвіст... Я не жартую, Грак. У мене впало мило, я заглянув. Повторіть цей благородний жест...
Грак, оглядаючись на Сідалковського, недовірливо нагнувся.
— Що ви там бачите?
— Нічого,— Грак стояв розгублений і не знав, чи Сідалковський з нього насміхається, чи говорить всерйоз.
— Ех, Грак, Грак! З вас ніколи не буде Пуанкаре. Навіть маленького. Там отвір... Точнісінько такий отвір, як в автоматах для пива, куди кидають монети. А там, де отвір, там гроші. А де гроші, там, Грак, жінки, вино і кохання. Тимчасове, як життя.
Грак відчув, що його проймає дрож, тіло покривається холодним потом. Тільки тепер він побачив два однакових отвори, які начебто хтось прорізав ножем.
— Вночі ви можете їх видоїти!
— Кого? — не зрозумів Грак.
— Сфінксів,— Сідалковський витягнув карту, котра не намокла завдяки міцній брезентовій робі, і потяг Грака-Чудловського в глиб саду, туди, де стояла невеличка, давно не фарбована альтанка.
Вони сіли поруч. Сідалковський розгорнув на столику старий пергамент.
— Ось вам і вся розгадка, Грак. БГ2С — Біля ґанку 2 сфінкси. ПКСЗС розшифровується так: «Під кожним сфінксом золотий (а може, ззаду) скарб. Отак, Грак,— Сідалковський сяяв, не спускаючи очей з карти.
— Але тут намальовано дерево: сосна чи тополя, кущі, а недалечко річка, гора чи пагорб,— не здавався Грак.
— Не будьте наївним. Це все розраховано на таких, як ви, простачків. Для конспірації. Щоб відвернути увагу,— розсердився Сідалковський.
— А що означає «з» і «с»?
— Золото і скарб,— не моргнувши оком, запевнив Сідалковський.
— Ти смієшся з мене, доктор.
— Слухайте, супергеній. Вам потрібні золото чи літери? Карта читається просто: «Біля ґанку 2 сфінкси. Під кожним сфінксом золотий скарб». Ось вам і всі літери...
Грак почухав потилицю. Холодний піт перетворився на теплий і помчав по жолобку аж униз.
— Ви завжди так замислюєтесь, Грак? Вам хочеться негайно розпороти черево цим безневинним тваринам. Візьміть себе в руки. Ви, здається, холерик. Це тесть у вас помітив одразу. До вечора не так уже багато залишилося.
На ґанку з'явилася Зося, потягнулася на весь свій ріст.
— Ще буде рости,— шепнув Гракові Сідалковський і очима показав на Зосю.
— Йди ти до біса! — огризнувся Грак.
— Ні, диплом з відзнакою культури не дає. Тільки знання, та й то сумнівні. Чи не так, Грак?
— Йдіть вечеряти,— запросила Зося.
— По-моєму, це дуже своєчасно, — мовив Сідалковський і, спершись на руку, перемахнув через перегородку альтанки.
Настрій в усіх був такий, як у Грака в день його одруження...
Пізно ввечері Грак потягнув Сідалковського на повітря.
— Ви хочете негайно приступити до операції під кодовою назвою «Два еС»? Чи не так? — перепитав його Сідалковський.
— Ти не помилився!
Грак узяв ліхтар, молоток, зубило і, звичайно, відро для золотих монет. Сідалковського поставив біля вікна, фіранку якого навмисне не заслонив до кінця. Це був спостережний пункт. З цього місця було добре видно, що робиться в другій освітленій кімнаті, де сиділи Зося і генерал. Сідалковський прислонився до одвірка і заглянув усередину. Крізь легеньку тюлеву фіранку добре було видно генерала. Він одягнув свій мундир, витяг з шафи сині генеральські штани з лампасами, підперезався поясом, на якому висів кортик, і сів навпроти трюмо.