Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури

Привид вбитого Батька, як і інші привиди, зокрема привид вбитого Брата в українській літературі та вираження в особі символічної інстанції Імені-Брата, переслідуватиме нас, як сказав би Жижек, поки остаточно не інтегруємо травму цієї загибелі в нашу історичну пам’ять. Тому роман «Земля» Кобилянської є поважним у тому сенсі, що письменниця інтуїтивно підключається до пророчого дискурсу української літератури, а відповідно — до її психологічного коду. «Ми тому такі нещасливі, — як сказав би апостол Павло українцям, — тому що ми вбили Бога-отця, а це відкрило нам шлях до братовбивства».

Традиційне літературознавство вивчало творчість Кобилянської передусім через другу — «поважну» — частину, модерне (С. Павличко, Т. Гундорова, В. Агеєва та ін.) звернуло увагу на маргінальну сторону її життя і творчості. Так, С. Павличко інтерпретує маргінальну проблематику прози Кобилянської як явище модернізму і фемінізму: «Розгубленість і страх чоловіків перед фемінізмом узагалі і Кобилянською зокрема, пояснювалися й тим, що вона торкнулася сфери, яка не існувала для патріархальної культури. Йдеться про сексуальність»[750]. Інтерес до сексуального інстинкту, на думку С. Павличко, був мотивований фемінізмом, який руйнував цнотливість, святенництво і прагнув зазирнути туди, куди боявся дивитися традиційний письменник-народник. У праці «Femina melancholica: Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської» (2002) Т. Гундорова аналізує меланхолію як символічний процес модерної ідентифікації жінки у творчості Кобилянської: «Бажаний, але неможливий розрив із материнським «тілом» культури, нації і статі програмує особливий меланхолійний контекст цілої творчості Кобилянської»[751]. Femina melancholica[752]. Однак Т. Гундорова уникає аналізу німецького характеру материнського коду, що конфліктує у ранній психології творчості Кобилянської з батьківським українським.