Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Серед двох варіантів виходу з бажання (перший, коли суб’єкт робить все, щоб злитися з об’єктом, другий — коли суб’єкт підкоряється об’єкту), Леся Українка у своєму тотальному бажанні обирає повне злиття з любовним об’єктом, отже, психологічно обирає повне бажання, а не частковий сексуальний потяг. Тому любовна зустріч Долорес з ідеальним об’єктом (батьківським божественним образом Дон Жуана-Месії) можлива лише у метафізичному світі. Оскільки материнське переслідування робить жінку одержимою, то схиляє її до фанатичного жертвопринесення. Зав’язується подія, на драматичність якої звертає увагу Ж. Лакан, а вслід за ним М. Долар: якщо коханий чоловік має у своїй сутності те, в чому жіночий суб’єкт може пізнати самого себе, «то ситуація справді може бути небезпечною»[735]. Тобто Долорес (Леся Українка) дивиться в зеркало і бачить Дон Жуана, який також відображає її потужний сексуальний потяг. Але його погляд із дзеркала викликає містичний страх Долорес. Адже коли Дон Жуан дивиться у дзеркало, то бачить погляд Командора. Командор як потойбічний авторитарний батьківський погляд проникає в романтичного Дон Жуана через Анну. Так моделюється українське пророцтво щодо несвідомого українського романтика Дон Жуана, який, досягаючи влади як ерогенний мазохіст, оскоплює свою аристократичну сутність (мужність філософського мазохіста), пускаючи у світ тінь диктатора. Символічно, що у фіналі драми Командор, викликаний бажанням влади спокушеного Анною Дон Жуана, ставить Анну на коліна, а Дон Жуану умертвляє серце (символічно — національну романтичну душу). Прозірлива Долорес прямує у метафізичний світ, щоб у психічній матриці рятувати Дон Жуана.
Істерична дисоціація у «християнській» драмі «Одержима» виявляє характерну розщепленість українського материнського коду через боротьбу між любов’ю і ненавистю в жіночій психіці Міріам. Месія (Христос) своїм духовним шляхом іде впевнено і прямо, його філософський спокій свідчить про мужню і стійку психологію філософського мазохіста, тобто з потужною інтроекцією Бога-отця, на основі якої й здійснюється доленосний для людства вибір. На відміну від нього Міріам репрезентує тип національної істерички, в якій потужне материнське переслідування не дає змоги досягнути філософської рівноваги Учителя. Якщо Месія іде на хрест, просвітлюючи загальнолюдську материнську провину перед Богом-отцем, то Міріам іде за Месією одержима непросвітленою материнською провиною:
Міріам несе в собі також непросвітлене одержиме бажання до батька, що конфліктує з філософією любові до Бога-отця Месії. Істеричка, яка прагне поєднати духовне і тілесне бажання (будучи розщепленою між любов’ю і сексуальністю), стає розщепленою між філософським мазохізмом, що жертвує сексуальним інстинктом, та ерогенним мазохізмом, який виявляє потужний смертоносний інстинкт. Провокуючи людей своїм прокляттям, Міріам спонукає людей до вбивства її. Так істерична Міріам, імітуючи шлях Месії, утверджує материнське деструктивне несвідоме. «У нашому несвідомому, — писав Фройд, — всі ми до цього часу — банда вбивць. У таємних наших думках ми ліквідовуємо всіх, хто стоїть у нас на шляху, хто завдає нам болю або ображає»[737]. Бажання ліквідувати людей, які вбили Месію, виявляє в Міріам загрозливу демонізацію. «Я проклинаю вас прокльоном крові!» — з цими словами звертається істерична Міріам до людей, проектуючи в них свою ненависть. А в образ Божого сина вона проектує всю свою любовну одержимість: «я тепер за тебе віддаю… життя… і кров… і душу… все даремне!.. Не за щастя… не за небесне царство… ні… з любові!»[738]. Таке радикальне розщеплення материнського коду або двох провідних інстинктів — монструозного і лібідозного — при зсуві батьківського коду мужності, що мав би їх зібрати в єдине ціле, означає безрезультатний бунт проти «банди вбивць», з якими внутрішньо споріднена Міріам.
735
Долар Младен. Зеркало. — С. 43.
736
Українка Леся. Одержима // Леся Українка. Зібрання творів у дванадцяти томах. — Том 3. Драматичні твори (1896—1906). — К., 1976. — С. 127.
737
Фрейд З. Мы и смерть. — С. 11.
738
Українка Леся. Одержима. — С. 147.