ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
У реальних в’язницях люди виявляють свої емоції лише імпульсивно, і це завжди є несподіванкою, тоді як однорідність масових реакцій є нормою. Наших в’язнів було дегуманізовано через дії наглядачів, а також через принизливі інституційні процедури. Однак незабаром їхня дегуманізація була підкріплена також тим, що вони стримували свої емоції, за винятком ситуацій, у яких «ламалися». Емоції є невід’ємною частиною людяності. У в’язницях люди завжди стримують свої емоції, позаяк це є виявом слабкості і перед наглядачами, і перед іншими в’язнями. У Розділі 13 ми детальніше розглянемо деструктивний вплив дегуманізації, адже вона призводить до відключення моралі.
ІНТУЇЦІЯ ПРОЛИВАЄ СВІТЛО НА СТЕНФОРДСЬКИЙ В'ЯЗНИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
Низка драматичних і неочікуваних подій, які трапилися незабаром після завершення нашого дослідження, — а саме масове вбивство у державній каліфорнійській в’язниці Сен-Квентін і масове вбивство у виправній установі Аттика штату Нью-Йорк, — перетворили наш експеримент у наглядний приклад психології зла. Ці дві події звернули увагу всієї держави на невеликий академічний експеримент, покликаний перевірити теорію ситуативного впливу. Тут я лише в загальних рисах окреслю ключові аспекти тих подій і їхні наслідки для Стенфордського в’язничного експерименту і для мене. Детальніщий огляд цих подій ви можете знайти на сайті www.lucifereffect.com, де також міститься інформація про зростання впливу партії «Чорних пантер» і студентської радикальної групи Weather Underground.
Наступного дня після припинення Стенфордського в’язничного експерименту частину в’язнів і наглядачів в’язниці Сен-Квентін було вбито під час імовірної спроби втечі під керівництвом чорношкірого політичного в’язня та активіста Джорджа Джексона. Три тижні по тому, в іншому кінці країни, на півночі штату Нью-Йорк, збунтувались в’язні у в’язниці Аттика. Вони захопили в’язницю і протягом п’яти днів тримали у заручниках сорок наглядачів і людей з цивільного персоналу в’язниці. Замість провести переговори з в’язнями та вислухати їхні вимоги про зміни тюремних умов, — а саме вирішення питання пригнічення та дегуманізацію, яких зазнають ув’язнені, — губернатор Нью-Йорка Нельсон Рокфеллер наказав патрульним ужити всіх необхідних заходів для звільнення в’язниці. У стрілянині вбили понад сорок ув’язнених і заручників, а також поранили багатьох інших. Такий збіг у часі цих двох подій поставив тюремні умови на порядок денний. Мене було запрошено до кількох комітетів Конгресу дати свідчення про мої дослідження тюремних умов на основі Стенфордського в’язничного експерименту. Я також був свідком-експертом у справі одного з шести в’язнів, які були причетними до масового вбивства у в’язниці Сен-Квентін. У цей самий час один кореспондент, який бачив мої телевізійні дебати з помічником в’язниці Сен-Квентін, вирішив зняти документальний фільм про Стенфордський в’язничний експеримент для національного телебачення (телеканал NBC, листопад 1971 року). Наступною була стаття в журналі Life, тож Стенфордський в’язничний експеримент став відомим.
СТЕНФОРДСЬКИЙ В'ЯЗНИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У КОНТЕКСТІ ЕПОХИ
Щоби повніше осягнути ступінь трансформації характерів в’язнів і наглядачів, спричинену їхнім досвідом перебування в експериментальній моделі в’язниці, потрібно зрозуміти дух часу наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років. Це була епоха нівелювання авторитетів, лозунгів «не довіряй тим, кому за 30», час протистояння «воєнному й індустріальному істеблішментові», участі в антивоєнних мітингах, боротьби за громадянські права та права жінок у суспільстві. Це був час, коли молоді люди протестували проти усталених соціальних рамок і конформізму, які ще в 1950-х роках сковували їхніх батьків. Це був час експериментів із сексом, наркотиками і рок-н-ролом, моди на довге волосся, на самовираження. Час «хіпі», «тусовок», «вільних стосунків». Час «дітей квітів» із квітами у волоссі, пацифістів і особливо індивідуалістів. Психолог Гарвардського університету Тімоті Лірі, «інтелектуально-кислотний гуру» цього покоління, запропонував універсальний потрійний рецепт для молодого покоління: «відключитися» від традиційного суспільства, «включитися» у змінений наркотиками стан і «підключитися» до своєї істинної внутрішньої хвилі.