Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
«Я гадаю, це нормально, — відповів Тереля. — Мене лікували. Це ж лікарня, а не тюрма».
«А Корчак каже, що ми кати й що він тут у в’язниці», — сказав Бабенко.
«Ми з Корчаком не завжди одностайні, — відповів Тереля. — Але якщо він такої думки, можливо, він усе краще розуміє».
«Йосипе Михайловичу, — сказав Бабенко, — Ви говорили, що Ви християнин, а не політик. Що Ви мали на увазі?»
«Лише те, що політика мене ніколи не цікавила і я завжди прагнув до Бога та любові».
«Але віра в Бога, — продовжував Бабенко, — це політика. Капіталісти будують на цьому свою агресивну зовнішню політику».
«Віра в Бога — це безглуздя, — додала Буткевич. — У науковій медичній літературі це називається масовим психозом».
«Про це я не знаю, — сказав Тереля. — А може, просто ніколи не читав».
«Авжеж, Ви ж не читаєте спеціальної літератури», — сказала Буткевич. — «А Ви знали, — продовжила вона, змінюючи тему, — що Плющ у канадській клініці і його там лікують?»
«Я не знайомий із Плющем і нічого не знаю про його хворобу».
«А Ваш друг Плахотнюк — він хворий чи ні?»
«Плахотнюк — лікар, він краще знає. Я не бачив його з 1972 року, а тоді він був нормальний».
«Насправді, — сказала Буткевич, — він більш хворий, аніж Ви».
«Вам відомо, — спитав Капустін, — що Ваша дружина передала на Захід інформацію, нібито ми тримаємо психічно здорових людей у психіатричних спецлікарнях?»
«Моя дружина теж радянський лікар, — відповів Тереля, — вона має власну думку».
«Ну, тоді Ви маєте сказати їй, що Ви хворі», — сказала Буткевич.
«Вона мені не вірить».
«А що Ви скажете про Сахарова?»
«Я з ним не знайомий».
«Ви знаєте, що Сахаров отримує гроші від ЦРУ і підриває міць нашої держави?»
«Ні, не знаю».
«Ви вірите радянській пресі?»
«Звісно, вірю. Я ж не хворий».
«Давайте без сарказму. Сахаров — ворог. Не думайте, що ми побоїмося і його сюди відправити. Просто влада чекає, коли він змінить свої погляди».
«Терелю, — сказав Бабенко, — Ви заявляли, що працюватимете над легалізацією уніатської церкви. А що Ви зараз про це думаєте?»
«Я не знав, що існує підпільна церква».
«Ви самі про це написали в західній пресі», — сказав Капустін.
«Мабуть, я був тоді дуже хворий».
«Гаразд, — сказав Капустін, — але Ви бажали також, щоб Україна була окремо».
«Я думав, вона і так окремо».
«Взагалі так, — сказав Капустін, — але Ви хотіли відокремити її від Росії».
«Я перепрошую, — сказав Тереля, — але всі республіки входять до складу СРСР як незалежні утворення».
«Авжеж, але що Ви думаєте про вихід України з федерації радянських республік?»
«Україна до цього не готова».
«Чому? — спитав Капустін. — Не той час чи не та ситуація?»
«Та все і так добре. Зараз не потрібна віза, щоби поїхати до Москви».
«Якби довкола Вас не здійняли такий галас, — сказав Бабенко, — то Ви б давно вже були вдома».
«А хто здійняв галас?»
«Ваші гадані друзі, — відповів Капустін. — Сахаров і ті, що навколо нього, використали Вашу хворобу для підриву радянської влади».
«Як це людська хвороба може підірвати такий могутній режим?»
«Це правда, — сказав Капустін. — А ще Вас використовували у своїх цілях сіоністи».
«Я не знаю жодних сіоністів».
«Вони діють через таємні мережі».
«Це щось таке, чого я не розумію».
«Звичайній людині цього і не зрозуміти», — сказав Капустін.
«Ми маємо бути певні, — сказала Буткевич, — що Ви знову не потрапите сюди. У Вас дружина, донька. Живіть для них. Не вплутуйтеся більше в брудні справи. Зрозумійте, що ми Вам ближчі за будь-кого з ваших так званих друзів. Ми справді не бажаємо завдати Вам жодної шкоди».
«Тоді як треба розуміти той факт, що ви забороняєте мені писати чи малювати?»
«Коли Ви починаєте писати вірші, — відповіла Буткевич, — Ваша хвороба повертається. В майбутньому Ви не матимете потреби писати вірші, навіть про квіти».
«А хто мені дасть роботу після звільнення?», — спитав Тереля.
«Щодо цього не хвилюйтеся, — сказав Капустін, — ми поговоримо з товаришами в Ужгороді, й там про все подбають».
«Просто відпочиньте, — додав Бабенко. — Робота нікуди не подінеться. Найважливіше, що Ви маєте зробити, — це зрозуміти нашу радянську дійсність».
10
ГЛАСНІСТЬ
Споконвіку було Слово...