Чому Захід панує - натепер

168 року н. е., коли Китай династії Хань особливо потребував сильної влади, палацові євнухи влаштували переворот проти родичів щойно коронованого дванадцятирічного імператора Лін-ді. Протягом майже двадцяти років, поки лютували епідемії й тривали напади гуну та цян, двір займався чистками та контрчистками, що вимагали тисяч життів та паралізували уряд. Корупція та некомпетентність досягли нових висот. Несправедливість спричиняла повстання, й опікуни Лін-ді, нездатні збирати армії чи командувати ними, уповноважили місцевих провідників підіймати військо й робити те, що вони вважали за потрібне.

Люди голосно зажадали пояснень цього раптового спаду до хаосу Коли ані конфуційські ритуали, ані даоїстський містицизм пояснень не дали, прогалину заповнили самопроголошені провидці. В долині Хуанхе один лікар дістав величезну кількість послідовників, коли почав проповідувати, що гріх спричиняє хвороби, а сповідь дає здоров'я. У 170-і роки він зробив ще один крок: сама династія була найбільшим джерелом гріха та поганим прикладом. Вона мала піти. "Коли почнеться новий шістдесятирічний цикл, — пророкував він, — до світу прийде щаслива доля"[181].

Однак щаслива доля не прийшла. Натомість, коли 3 квітня 184 року почався новий календарний цикл, все повернуло ще на гірше. Навіть попри те, що проханьські армії придушили повстання (відоме як повстання Жовтих пов'язок; жовтий колір був символом нової доби), імітатори вигулькували по всім Китаю. Здавалося, само Небо показало своє незадоволення, коли Хуанхе розлилася величезною повінню, що знедолила 365 000 селян. Рух "П'ять гарців зерна" (що обіцяв звільнити від хвороб кожного, хто сповідається в своїх гріхах та принесе п'ять гарців рису) перетворив Сичуань на незалежну даоїстську теократію; цян скористалися хаосом і знов почали грабувати західний Китай. Окремі командувачі, призначені, аби стримати ці загрози, зробилися незалежними воєначальниками, а двір, коли втручався, лише погіршував ситуацію.