ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Величезна кількість досліджень (про які ми поговоримо в наступних розділах) показує, як деіндивідуалізація сприяє насильству, вандалізмові і крадіжкам як серед дітей, так і серед дорослих, коли ситуація сприяє таким антисоціальним діям. Ви можете натрапити на цей феномен у літературі, як-от у «Володарі мух» Вільяма Ґолдінґа. Коли всі члени якоїсь групи позбавлені своєї ідентичності, у них починає змінюватися мисленнєве функціонування: розтягується відчуття теперішнього, а минуле і майбутнє здаються далекими й незначними. Почуття переважають над розумом, а дії — над думками. У такому стані у людей відключаються звичні когнітивні та мотиваційні процеси, які в звичному стані змушують їх стримуватися та контролювати свою поведінку відповідно до соціально усталених норм. Натомість їхня аполлонівська раціональність і відчуття порядку поступаються діонісійській нерозважливості та навіть хаосові. І тоді почати війну стає так само легко, як закохатися, коли не думаєш про наслідки своїх дій.
Я пригадую в’єтнамський вислів, який приписують буддійському монахові Тхіть Нят Ханю: «Щоб воювати один з одним, курчата однієї курки розмальовують свої обличчя в різні кольори». Це досить оригінальний спосіб продемонструвати, як деіндивідуалізація сприяє насильству. Варто згадати, як один з наглядачів сумнозвісного блоку 1А в осередку тортур Абу-Ґрейб розмалював своє лице у срібний і чорний кольори в стилі рок-групи Insane Clown Posse, коли був при виконанні службових обов’язків і позував для багатьох фото, які показували насильство над в’язнями. Пізніше ми детальніше розглянемо деіндивідуалізаційні процеси у в’язниці Абу-Ґрейб.
КОГНІТИВНИЙ ДИСОНАНС, ЯКИЙ ВИПРАВДОВУЄ ЗЛО
Цікавим наслідком виконання ролі, яка суперечить принципам людини, є виникнення когнітивного дисонансу, який може появлятись щоразу, коли існує невідповідність між поведінкою й цінностями та коли вчинки не випливають з реального ставлення. Дисонанс є станом напруги, який може сильно мотивувати зміну в тогочасній поведінці або особистих поглядах людини з метою зняти цю напругу. Що більша ця різниця поведінки й цінностей, то сильнішим стає мотив і серйозніших змін ми можемо очікувати. Коли ви завдаєте комусь шкоди і маєте на те багато хороших причин — самозахист, виконання наказу (для військових) або чиясь щедра плата, — у вас не виникне сильного відчуття дисонансу.
Зрозуміло, що ефект дисонансу зростатиме враз зі зменшенням сили виправдання: наприклад, гидкий вчинок здійснено за невеликі гроші, без загрози чи іншої поважної причини. Силу дисонансу також збільшує почуття власної вільної волі та неусвідомлення чи недооцінка ситуативних сил, що викликали небажану поведінку. Якщо незручну дію вчинено публічно, без можливості заперечення чи виправлення — натиск зміни переноситься на більш «м’які» елементи рівняння, як-от цінності, погляди, вірування і навіть спостереження. Це підтверджує величезна кількість досліджень[190].
Як дисонанс міг мотивувати зміни, що їх ми спостерігали в охорони Стенфордського в’язничного експерименту? Охоронці добровільно погодилися працювати довгі та важкі зміни за скромну винагороду — менш як за два долари за годину. Вони отримали мінімум інструкцій щодо того, як поводитись у новій ситуації. Наглядачі мали безперервно протягом понад вісім годин підтримувати ролі, відповідно поводитись і носити однострої в присутності інших — в’язнів, їхніх батьків та інших відвідувачів. До цих ролей вони повертались багато разів. Такі потужні джерела дисонансу, найімовірніше, були головною причиною інтерналізації виконуваних ролей і створення нових когнітивних і афективних особистих взірців поведінки, що з часом ставала все агресивнішою.
Більше того, зобов’язавшись виконувати дії, що суперечать особистим цінностям, наглядачі відчували потужний тиск знайти у цьому всьому якийсь сенс, пояснити, чому вони чинять усупереч своїм переконанням та моральності. Розсудливі люди можуть бути втягненими багатьма підступними способами в ірраціональні дії. Соціальна психологія пропонує багато доказів і прикладів, коли мудрі люди роблять дурні речі, нормальні — божевільні речі, а моральні — безсоромні речі. Якщо такі вчинки не можна заперечити, ці люди їх раціоналізують — пропонують гарні виправдання своїх дій. Завдяки раціоналізації розбіжностей між поведінкою і внутрішньою мораллю люди переконують себе та інших, тому видаються послідовнішими, ніж є насправді. Здебільшого ж ми не бачимо і не усвідомлюємо в собі цих процесів, сильно мотивуючи своє бажання бути послідовними всупереч цьому дисонансові.
190
L. Festinger, A Theory of Cognitive Dissonance, Stanford, CA: Stanford University Press, 1957; P. G. Zimbardo, M. R. Leippe, The Psychology of Attitude Change and Social Influence, New York: McGraw-Hill, 1991; P. G. Zimbardo, The Cognitive Control of Motivation, Glenview, IL: Scott, Foresman, 1969).