Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Драми Лесі Українки «Одержима» (1902) і «Камінний господар»(1912) у психологічному плані демонструють взаємообернені історії еросу бажання: у першій — цілісне бажання Міріам, спрямоване до аскетичного Месії, у другій — цілісне бажання Долорес, спрямоване до сексуального Дон Жуана. Обидві ситуації втілюють істеричну відразу до натуралістичного брутально-сексуального еросу, проблематизуючи можливість аристократичного поєднання свідомої любові як духовного чинника і несвідомої любові як сексуального чинника.
Головні чоловічі архетипи в любовних проекціях Лесі Українки — Дон Жуан («Камінний господар») і Месія («Одержима») — відсилають до чоловічої гіперсексуальності і до чоловічої гіпердуховності, що в цілісному вимірі втілюють тотальне українське — духовно-сексуальне — бажання Лесі Українки. Таке розщеплення між Дон Жуаном і Месією характеризує конституціональні фактори українського психохарактеру, що виявляє протилежності потужного сексуального потягу та потужного сексуального витіснення, тобто підвищеного спротиву оголеному сексуальному потягу на основі духовної спраги. Тому українська любовна істерія виявляється через роздвоєність між протилежними могутніми бажаннями, втіленими архетипом «Дон Жуана» і архетипом «Христа».
За результатами психоаналітичного дослідження істеричних жінок Фройд стверджував, що їм не вдалося витіснити батьківський об’єкт, з яким пов’язане несумісне бажання, тобто вони витіснили його зі свідомості, зі своєї пам’яті, позбавили себе великої міри незадоволення, але в їх неусвідомленому витіснене бажання продовжує існувати і прагне активізації. Тому несвідоме посилає від себе у свідомість «спотвореного, невпізнаваного заступника»[731]. Образи Дон-Жуана і Месії постають такими симптомами українського жіночого еросу і можуть розглядатися як спотворені заступники ідеальної батьківської фігури, оскільки з ними не може бути сексуального контакту. Відмова від інстинктивного бажання означає спрямування його на високу мету, на те, що називає Фройд сублімацією, де «досягається свідоме оволодіння несумісним бажанням»[732]. Тому в драмі Лесі Українки Месія своєю духовністю втілює батьківську божественну мужність, а Дон Жуан — батьківську божественну сексуальність.
Психоаналіз, як було сказано, виявляє у глибині донжуанівського характеру неподоланий інфантилізм, що є ознакою слабкості, невпевненості в собі: збільшення кількості жіночих об’єктів має щоразу доводити йому власну чоловічу силу. Є. Ненадкевич, аналізуючи образ Дон Жуана у світовій літературі, зауважив, що до колоритного іспанського психотипу незвичайного розпусника щоразу додаються національні риси[733]. Вказати на інфантилізм українського лицаря на основі образу Дон Жуана було важливим пророчим завданням Лесі Українки. Закономірно, що виявляє його закохана Долорес, підкреслюючи потенційну залежність Дон Жуана від жінки і неспроможність бути собою. Цим Леся Українка розвиває байронівську романтичну інтерпретацію Дон Жуана як пасивного коханця. У Лесі Українки, як у Байрона, за спостереженнями С. Павличко, «Дон Жуана фактично спокушено. Донна Анна розпалює в ньому честолюбство й заражає своєю ідеєю стати Командором. І ця спокуса виявляється фатальною для героя. Носій ідеї свободи, незалежності, він гине, переможений не так статуєю, як самим духом Командора, який… втілював „консервативний принцип“»[734]. Отже, національного романтика Дон Жуана можна спокусити владою, яка стане випробуванням для його гіперсексуальності: романтичний Дон Жуан маскулінізуватиметься, трансформуючись у Командора. На такий шлях самознищення прирікає Дон Жуана Анна — архетип соціальної жінки, порятувати Дон Жуана прагне Долорес, архетип метафізичної жінки.
З погляду нетрадиційної герменевтики відображення (Дон Жуан) пізнавальне для прямого образу (Долорес). З психоаналітичного розуміння «дзеркальної топіки», Дон Жуан складає приховану сутність Долорес, тобто робить те, на що свідомій Долорес не вистачило б сміливості. Тому він є її істинним двійником: фатальною є любов до нього, що невипадково судилася їй з дитинства як містична програма незвичайної нареченої. Але Долорес на відміну від Дон Жуана свідома своєї глибинної сутності. Тобто Долорес відрізняється від Дон Жуана знанням: вона пізнала себе у любові до нього. Тому тотальна жертва Долорес — тілом і душею як самоліквідація означатиме викуп перед Богом Дон Жуана як порятунок національної мужності. Отже, навіть по той бік світу українська жінка у своєму бажанні просить Бога смертельно не карати грішного чоловіка. Долорес готова все віддати, всім пожертвувати — тілом і душею — заради нього. Така жертовність приховує стійкий характер української жіночої суб’єктності, де Дон Жуан є важливішою від себе цінністю, адже це цінність національної мужності — основи державності. Тому символічна поведінка Долорес зміцнює становище романтичного чоловіка в національному світі.
731
Фрейд З. О психоанализе // Фрейд З. Психоаналитические эподы. — С. 21.
732
Там само. — С. 22.
733
Ненадкевич Є. Українська версія світової теми про Дон Жуана в історично-літературній перспективі // Дон Жуан у світовому контексті / Упоряд. В. Агеева. — К., 2002. — С. 7—40.
734
Павличко С. Байрон. Нарис життя і творчості. — С. 264.