Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Мамо, а що буде, коли помре стара королева на півдні? Що робити, якщо наш король поїде в Лондон?
— Він туди й поїде, Джеммі. Він нетерпляче чекає того дня, коли зможе покинути Шотландію. Тоді дядькові Адаму доведеться їхати до Лондона, щоб там представляти наші інтереси, але ви з Беллою маєте залишатися тут. Не можна кидати Ґленкірк без господаря. Це неминуче призведе до його занепаду. Навчайте своїх нащадків любити цю землю, щоб вона ніколи не залишалася без Леслі.
— Мамо, ти говориш так, ніби вже ніколи не побачиш Ґленкірк.
— Не побачу, Джеммі. Навряд чи колись Джеймс пробачить мені образу, якої я йому завдам. Навіть не сумнівайся, що, коли я знову ступлю на англійські або шотландські землі за правління нашого кузена-короля, мене швидко й без зайвого галасу заарештують, ув’язнять і стратять. Коли я поїду то не повернуся. Молюся тільки про те, щоб Френсіс і досі чекав на мене.
Джеймс Леслі пирснув.
— Він чекає! У цьому я навіть не сумніваюся. Господи! Як відчайдушно він намагався зберегти тебе! Якби ви обоє не були такі шляхетні люди… але ви такі, які є, і ви пожертвували собою заради нас, Леслі. Досить уже, мамо! Хоч я прилюдно й засуджуватиму тебе, ти матимеш моє благословення та мою любов.
Катріона променисто всміхнулася до нього, і Джеммі аж отетерів.
— Господи, матусю! Якщо ти так усміхаєшся до всіх чоловіків, що роблять для тебе щось хороше, дивно, що тебе не викрадали разів зі сто принаймні!
Вона радісно засміялася.
— Тисячу разів, мій зухвалий юний лорде! А тепер забирайся звідси, Джеммі! Мені треба обміркувати весілля.
Він повернувся, щоб піти.
— Джеммі. — Він озирнувся, і, дивлячись синові в очі, Катріона встала на знак поваги. — Я дуже вдячна вам, мілорде, страшенно вдячна. Ви станете чудовим графом. Як же мені шкода, що мене тут не буде і я не побачу, як ви правуватимете.
Юний Джеймс Леслі швидко вклонився своїй матері й пішов.
Розділ 39
Наречена Джеймса Леслі Ізабель Ґордон була молодшою дочкою Джорджа та Генрієтти Ґордонів, графа й графині Гантлі. Два роки тому маєток Гантлі дощенту спалив гурт схиблених дисентерів, отож вона мала вийти заміж у Ґленкірку. Подейкували, що Ґордонам так не пощастило не тому, що вони були католики, — пів-Шотландії досі трималося цієї віри, — а через те, що кілька років тому вони, не ховаючись, прихистили в себе графа Босвелла.
Хай там як, тепер король дав своє благословення на шлюб і навіть збирався гостювати на весіллі, що мало відбутися 20 грудня. Після святкувань Різдва й Дванадцятої ночі молода родина мала поїхати зимувати в Единбург.
Щойно призначили дату весілля, юна Ізабель прибула до Ґленкірка. Кат наполягала на цьому:
— Вона має навчитися правувати в цьому замку, якщо хоче стати тут господинею.
— Але, мадам, — заперечувала майбутня графиня Ґленкірка, гарненька й ласкава, хоча й трохи ледача, — ви ж завжди будете поряд і допомагатимете мені.
— Ні, моя люба Белло, Ґленкірк не буде моїм домом. Король запросив мене повернутися до двору. Я оселюся в моєму единбурзькому маєтку. Хоча бабуся Джеммі залишатиметься у своєму будиночку, на випадок, якщо тобі знадобиться порада в господарстві. Усе одно з цим краще звертатися саме до неї. Меґ знає Ґленкірк ліпше за всіх нас.
Дами сиділи в затишній родинній залі, аж раптом увійшов Джордж Ґордон.
— Белло, люба моя, — попрохав він, — сходи, коли ласка, подивися, чи вклала няня малечу спати.
— Добре, тату. — Ізабель слухняно встала й зробила те, про що її попрохали. Але вона задумалася: про що, цікаво, вони хочуть побалакати, чого їй не слід чути.
— Кат, тобі не потрібна допомога? — запитав Гантлі, коли дочка пішла. — Тільки не кажи, що Джеймі стало нахабства домагатися тебе знову.
— Стало, Джордже. Він дав мені півроку, щоб оплакати Патрика, а потім я маю повернутися до двору й задовольняти короля.
— Падлюка! — вилаявся лорд Ґордон.
— Не турбуйся, Джордже. Я піду туди, куди кличе мене моє серце.