Любов дика та прекрасна

Розділ 38

Катріона Леслі, непорушно сидячи у своїй спальні перед каміном, спостерігала, як палахкотить вогонь, і намагалася усвідомити події останніх тижнів. Її чоловік помер, принаймні так усі вважали. Хоча самій їй важко було уявити, що Патрик мертвий: їй здавалося, це неправда. А проте — зітхнула вона — факти здавалися незаперечними.

Вісімнадцять місяців тому Патрик відплив із Літа на облавку свого флагмана «Галантний Джеймс», який очолював колону з шести суден. Вони прямували до Нового Світу, в експедицію, придбати хутро. Це було починання, у яке Леслі забажали вкладати гроші, тож граф Ґленкірка вирішив сам узяти в ньому участь, аби переконатися, що ця нова справа буде успішною.

Кат частково звинувачувала себе в тому, що чоловік вирушив у цю подорож. Хоча вони й помирилися після народження Френсіс Енн і між ними вже не лишалося ворожнечі, не було, проте, і нічого іншого. Зовні граф і графиня Ґленкірка здавались ідеальним подружжям. Однак Катріону ані на мить не полишала туга за коханим вигнанцем графом Босвеллом. Вона нічого не казала, але Патрик Леслі все розумів і ненастанно проклинав себе за найдурніший учинок у житті, що коштував йому кохання дружини.

Уже майже рік граф виношував цей задум — спорядити експедицію до Нового Світу. Хутро завжди відігравало важливу роль у європейській моді, а якість шкур, що їх потроху стали доправляти з Нового Світу, була відчутно вища.

— Навіщо, — запитував Патрик, — нашим кораблям перевозити такий цінний вантаж для інших, коли ми самі можемо закуповувати хутро й продавати його в Європі?

Отож було вирішено, що перші кораблі Леслі вирушать на початку весни 1596 року, а через три місяці за ними попливе друга група під орудою графового брата Адама Леслі. Сподіваючись, що за його відсутності її рани встигнуть затягтися й вона зможе думати про нього з більшою любов’ю, граф Ґленкірка вирішив сам очолити експедицію. Кат навіть приїхала до Літа разом з усіма дітьми, щоб побажати йому щасливої дороги.

— Я привезу тобі бобрового хутра, якого вистачить на цілий плащ, — весело пообіцяв він. — Темне хутро увиразнює твою бездоганну красу, — і ніжно поцілував її.

— Будь обережний, Патрику, і повертайся швидше, — відповіла вона.

— З тобою все буде гаразд, Кат?

Вона всміхнулася до нього, і на мить він побачив її такою, якою вона була до найжахливіших подій її життя.

— Усе буде чудово, Ґленкірку! — Листяно-зелені очі пустотливо блиснули. — Я цілком здатна жити на самоті, якщо тільки життя з дев’ятьма дітьми можна назвати самотнім.

І вони розлучилися. Вона не передчувала ніякого лиха і в гадці собі не клала, що більше ніколи не побачить його. Однак шість тижнів тому, у середині липня 1597 року, друга колона кораблів Леслі, навантажена найдорожчими хутрами, повернулася в Літ і привезла із собою страшні новини. Адам Леслі, навіть не залишившись простежити, як розвантажать судна, безжально погнав коня до Ґленкірка й повідомив, що Патрик Леслі зі своїми шістьма кораблями так і не дістався до Нового Світу.