Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Король швидко довідався про цю трагедію і, навіть не порадившись із родиною Леслі, проголосив юного Джеймса Леслі п’ятим графом Ґленкірка. Кат розлютилася, хоча Ґленкірку й потрібен був господар. Джеймс Стюарт знову втручався в її життя. Цього тижня він написав, що дає їй на жалобу лише півроку. Навесні вона мала повернутися до двору.
Цей лист, написаний у найдоброзичливішому тоні найвишуканішими словами, викликав у неї водночас сміх і прокльони. Юному графові наказано було якнайшвидше одружитися, щоб забезпечити Ґленкірк спадкоємцями. Кат у думці дякувала Богові, що вони з Патриком здогадалися заручити Джеммі з Ізабель Ґордон іще два роки тому, інакше король і сюди упхнув би свого носа!
На цьому його лист не закінчувався. Патрикова мати Меґ була ще жива, тому в Ґленкірку склалася надзвичайна ситуація: одразу дві графині-вдови. А що старша жила у своєму окремому будинку, то молодшій належало оселитися в королівському дворі, щоб не порушувати ані особистого життя молодої родини, ані спокою літньої жінки.
Кат пирхнула: «Ти не ошукаєш мене, Джеймі! Тепер, коли Патрик — покійник, а Босвелл — вигнанець, ти думаєш, що дістанеш мене. Поїхати до двору, щоб не влазити в особисте життя сина з його нареченою! Ха! Поїхати до двору, щоб ти вліз у моє ліжко. Ах ти ж виродок! Що ж ти мовчиш про інших моїх дітей? А що скажеш, як я приїду з ними всіма?»
Вона опинилася в дуже складному становищі й не могла попрохати у свого юного сина захисту від короля.
Але юний граф знав майже всі причини, через які його батьки віддалились одне від одного. Тепер, коли король знову розставляв тенета на його матір, Джеммі шукав і знайшов спосіб, за допомогою якого, він був певен, Кат могла б урятуватися, не ображаючи короля відкрито.
Коли він увірвався в її кімнату, вона вражено поглянула на нього.
— Боже! Ти такий схожий на Патрика, — вимовила графиня тремтливим голосом.
Він опустився перед нею навколішки, ласкаво промовляючи:
— Я знаю, як зарадити з проблемою, мамо! Я знаю, як ми можемо спинити короля та уникнути його гніву на родину Леслі! Він не присікається!
Мати поклала руку йому на плече, і Джеммі побачив сум на її обличчі.
— Джеммі, любенький мій, дякую тобі, але я в пастці, і я не осоромлю пам’яті твого батька, зруйнувавши його сім’ю — нашу сім’ю. Король хоче зробити мене своєю коханкою, і в мене просто немає іншої ради. Я мушу йому підкоритися.
— Ні! Послухай мене! Король і гадки не має, що я знаю про його двоєдушність. Ану ж, як після того, як ми з Беллою та Бесс із Генрі одружимося цієї зими, то всі оселимося при дворі, а ти залишишся тут, поки будеш у жалобі. Ми повертаємося, і виявляється, що тебе немає. Знаходимо лише цидулку про те, що ти поїхала до Франції відвідати наших кузенів Леслі, сподіваючись розігнати свою тугу.
— А якщо, — жваво підхопила Кат, утямивши задум, — після того, коли ви вирушите з Единбурга додому, у будинку Ґленкірків з’являться робітники й почнуть повністю його оновлювати, король не запідозрить, що я не збираюся повертатися. — Вона захихотіла. — Я таємно передам право власності на маєток Ґленкірків Беллі, а на мій будиночок А-Куїл — Бесс. Тож, коли Джеймі зрозуміє, що пташина вилетіла з клітки, він не зможе їх конфіскувати. Твоя правда, синку! Якщо ви вдаватимете відданих та вдячних підданців, Джеймі не наважиться чіпати нічого, що належить Леслі. Він ворогував із Босвеллом, твоїм батьком і зі мною. Якщо король думатиме, що ви нічого не знаєте, то не зможе покарати ані вас, ані нашу родину. Його гордість цього не дозволить, адже для короля так важливо, щоб в англійців склалося про нього якнайкраще враження. Стара королева ще офіційно не проголосила його своїм спадкоємцем і може призначити його кузину Арабеллу Стюарт. Але, Джеммі, ти маєш прилюдно засуджувати мене за такий непослух. Навіть Белла не має знати, що ми замислили.
Він усміхнувся.
— Ох, мамо. Ти справді безсоромна нахаба, але іншої мені й не треба! — А потім він посерйознішав. — Тобі знадобляться гроші. Я запитаю в Кіри, як найзручніше буде таємно передавати тобі їх.
— Не треба, Джеммі, але дякую, що турбуєшся про це. Досі тобі не конче було про це знати, але я дуже багата жінка, і в мене вдосталь власних статків. Я доручу Кіра починати поступово переправляти мої кошти до Європи.