Любов дика та прекрасна

На якусь мить вона замислилася, а потім заговорила:

— Коли твій батько застав короля зі мною, він був уражений, йому було дуже, дуже боляче. Король міг би врятувати гордість Ґленкірка, але натомість він узявся жорстоко вихваляти мою майстерність у ліжку перед твоїм батьком. Він запросив його в мій передпокій, і там вони кілька годин упивалися ґленкіркським віскі та розмовляли. А, налигавшись, приперлися до моєї спальні і… — Кат загнулася на мить, і її обличчя зблідло від спогадів. Вона тихо провадила далі: — Твій батько з королем провели залишок ночі, по черзі ґвалтуючи мене. За кілька років, Джеммі, я пробачила твоєму батькові, але тієї ночі моє кохання до нього померло. Я його розуміла й навіть співчувала йому, але те, що він повірив, буцім я, та, що завжди була відданою дружиною, з доброї волі зрадила його… — Вона зупинилася, на мить розгубивши всі слова. — Він завжди був упертий, так, страшенно впертий, той Патрик Леслі! Колись я його кохала, Джеммі, але я ніколи не була впевнена щодо нашого шлюбу. Ми були, як на мене, надто схожі. Я втекла після тієї ночі до свого єдиного друга — лорда Босвелла. Я хотіла тільки виграти час, заспокоїтись і все обміркувати. Але ми з Френсісом закохались одне в одного. Усе інше ти знаєш. А Джеймс Стюарт… я зневажаю його! Він вдає благочестивого християнина-короля, бездоганного чоловіка, найкращого батька. Але ж він лицемір і найбільший розпусник із-поміж усіх, кого я знаю!

— Мені здавалося, його не надто цікавлять жінки й більше вабить чоловіча краса, — мовив Джеммі.

— Ні. Це прикриття, за яким він приховує свої справжні бажання.

— А щоб батько так із тобою повівся!.. Він заслуговував того, щоб втратити тебе! Якби я знав про це, то сам би його вбив!

— Джеммі, Джеммі! Твій бідолашний батько страшенно постраждав через свою непомірковану жорстокість. Він повернувся з Ґленкірка, нетерпляче чекаючи зустрічі зі мною, а натомість побачив, як його напівоголену дружину пестить король. Як би тобі було, якби таке сталося з твоєю Беллою? Ні! Це Джеймс в усьому винен! Твого батька — царство йому небесне — уже немає. Френсіс у Неаполітанському королівстві, і хоч я не наважуюся налагодити з ним зв’язок, невдовзі поїду до нього. Колишнє життя майже скінчилося, і я ось-ось буду на дорозі до Босвелла. Хоча поки що нам слід подумати про твоє весілля з Ізабель Ґордон.

— А твої плани, мамо?

— Я про них поклопочуся, Джеммі. Краще тобі більше нічого не знати, щоб мимохіть не видати мене. Коли я поїду й доки не вийду з немилості короля, ви зможете таємно спілкуватися зі мною через родину Кіра. — Вона поцілувала його в щоку. — Хоч як палко кохаю Босвелла, — мовила графиня, — я б не залишила тебе, якби не була впевнена, що ти зумієш гідно нести свій титул і виконувати всі обов’язки, що ляжуть на твої плечі. Навчайся на помилках своїх пращурів, Джеммі. Лише перший граф Ґленкірка дожив до сивочолої старості. Більшість інших зв’язувалися зі Стюартами й помирали молодими. Якби я так не наполягала прилучитися до двору, може, нічого цього й не сталося б. Твій батько, Джеммі, — шануючи його пам’ять, я розповім тобі про це, — твій батько попереджав мене, що не варто наближатися до Стюартів. Я його не послухалася, але ти мусиш! Хай дядько Адам керує тобою в справах, і тримайтеся якнайдалі від двору.