Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

Ті самі співробітники органів держбезпеки, що поширили цю інструкцію, також віддали розпорядження про особливо пильне спостереження за послідовниками «класового ворога» Михайла Грушевського та Українською автокефальною православною церквою[900]. Імовірно, марксистська доктрина з її наголосом на класовій боротьбі заохочувала цю параною щодо класових ворогів. Упродовж непу безумство стримувалося, а в 1928 році ДПУ дістало свободу дій і влаштувало «викриття» диверсантів на шахтах, і тут-таки з’явилися самопроголошені вартові класової чистоти, які влаштували погроми інтелігенції, відомі тоді як «культурна революція».

Вона почалась у зв’язку з наступом Сталіна на Бухаріна та на «правий ухил». А також була тісно пов’язана з рішенням першого про колективізацію сільського господарства. Першочерговим політичним завданням Сталіна, схоже, була дискредитація суперників, що значилися як прихильники селян і некомуністичних спеціалістів[901]. Звинувачення тих, хто асоціювався з опозицією, у зраді й саботажі завжди було зручним способом їх скомпрометувати, а Бухарін завжди був відомий як захисник і товариш «буржуазної» інтелігенції та спеціалістів. Отже, «культурна революція» почалася зі спроби дискредитувати «буржуазних спеціалістів».

Оголошення в березні 1928-го про те, що в шахтарському регіоні Донбасу розкрито змову 55 шахтних інженерів, було використано, щоб кинути підозру на всіх «буржуазних спеціалістів»[902]. До кінця березня, значно більше ніж за місяць до початку судового процесу, Омелян Ярославський, один із найближчих до Сталіна діячів, прибув на Донбас посилювати обурення робітників, спрямоване проти «спеців». Він попереджав, що «специ» нібито могли працювати на іноземних ворогів, і закликав робітників підтверджувати, що так і було. За словами Ярославського, «шахтинська справа» стала неминучим продовженням тієї боротьби, що її робітники десятиліттями вели проти капіталістів та землевласників, і яка завершилася перемогою в жовтні сімнадцятого. Але боротьбу ще не завершено — після Громадянської війни, коли капіталісти зрозуміли, що перемогти збройними силами не вдасться, вони почали організовувати змови з низів[903].