Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

За другої п’ятирічки зусилля спрямовувалися проти еліти, сформованої протягом попереднього періоду. Наприкінці першої Сталін усунув своїх опонентів із усіх посад, які навіть віддалено давали б їм можливість серйозно загрожувати його владі, їх заступили його прибічники й залежні від нього люди, проте навіть спільників треба остерігатися, бо вони можуть обмежувати дії тих, кого підтримують. Роберт Конквест переконливо доводить, що насправді саме прибічники Сталіна сприяли відтермінуванню впровадження смертної кари для більшовиків, і саме вони тимчасово стримували чистки[896]. Тож Великий терор був трансформацією самої еліти, заміною тих, хто підтримував Сталіна, на тих, хто залежав від нього й боявся його.

Те, що зробив Сталін, не було ані революцією, ані контрреволюцією, бо траплялися й безпрецедентні речі поруч із чіткими ознаками повернення до російського імперського минулого. Ці елементи революції і традиції були сплавлені разом у щось нове, і досі не цілком зрозуміле. Сталін створив справжню тоталітарну диктатуру й знову централізував те, що вижило, в останню імперію.

Не може не дивувати, яким рішучим він був у намаганні знищити всі досягнення революції. Ліберальне соціальне законодавство, яке свого часу розробила більшовицька інтелігенція й апогеєм якого стали спрощені процедури розлучення та право жінок на аборт за бажанням, було замінено законами, спрямованими на утвердження традиційних сімейних цінностей. Відносну свободу культурного експериментування та інтелектуальних розвідок було підпорядковано цензурі, що стала набагато суворішою за царську. Робітники, які зробили революцію чи для яких її буцімто було зроблено, пережили разюче погіршення якості життя. Селяни, які отримали землю колишніх землевласницьких класів і які, вочевидь, мали найбільшу вигоду від революції, втратили свої господарства — їх було зігнано до колгоспів, у яких вони, по суті, стали рабами, прив’язаними до землі системою внутрішніх паспортів. Марксизм-ленінізм звівся до вихолощеної та скостенілої збірки фраз, якими прикривалося повернення до російського націоналізму, що тепер позиціонувався як радянський патріотизм. Імперське російське минуле було реабілітовано: із царями та всіма іншими. Усі ті зміни, завдяки яким хоч трохи вірилося в національне визволення неросійських народів Радянського Союзу, було повністю ліквідовано.