Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Лише після того, як завершилася кампанія проти Яворського, увагу звернули й на найбільш відомих «буржуазних» українських істориків. 1931-го ГПУ «виявило» міфічну підпільну організацію «Український національний центр», членами якої виявилися практично всі колишні політичні прибічники Грушевського. Самого Грушевського доставили до Москви, де він мав регулярно звітуватися перед ГПУ, проте все ж таки міг продовжувати свої історичні дослідження. Водночас у радянській Україні почали з’являтися злісні нападки на його «буржуазно-куркульську націоналістичну ідеологію». Українських «буржуазних» істориків, які змогли уникнути попередніх чисток, заарештували до кінця 1933 року, а самого Грушевського відправили до Кисловодська, де він і помер 1934-го. У березні 1933-го заарештували Яворського, звинувачуючи його в членстві в підпільній військовій організації. Востаннє його бачили в таборах на Соловках[891]. Інших українських істориків-марксистів оголосили контрреволюціонерами, і впродовж наступних кількох років практично всіх їх заарештували[892]. Водночас історія народів СРСР подавалася за схемою, яку практично неможливо було відрізнити від старої російської націоналістичної подачі, хоч її й було прикрашено поверховими запозиченнями з марксистського словника. Після чистки послідовників Михайла Покровського в Росії в середині 1930-х радянський патріотизм став вартовим історичної науки, а під його егідою було реабілітовано російську імперську історію, з царями та всім іншим[893]. Радянські українські історичні студії просто перестали існувати, за винятком окремих дивних книжок чи статей, спрямованих на те, щоб обґрунтувати якусь нову політику партії чи заявити про вічну відданість «старшому брату» України — російській нації. Лише після смерті Сталіна зможе з’явитися українська історична наука, та й то обмежена й суворо контрольована. Ім’я Матвія Яворського, справжнього батька української радянської історичної науки, залишатиметься в радянській Україні незгадуваним і забороненим до згадування.
Кампанія проти Яворського була не лише початком кінця української історичної науки. Заперечуючи окремішність української історії, вона усувала основну частину ідеологічного виправдання права України на свій окремий вид соціалізму. Ця кампанія була прелюдією до нападу на Скрипника, на його політику, на його націю.
Розділ VIII
Придушення українського національного комунізму
У січні 1932 року, коли Скрипнику виповнилося 60, святкування його ювілею в Харкові справді змагалося з урочистостями з нагоди 50-го дня народження Сталіна. Кілька днів портрет Скрипника можна було побачити скрізь. Офіційні видання практично не друкували нічого іншого, крім похвали та історій із життя неофіційного, проте визнаного всіма провідника радянської України. 18 місяців потому, цілковито зганьблений, він накладе на себе руки, а все, пов’язане з ним, будуть нищити — не лише його режим, а і його націю.
Якщо вдатися до аналогії, то Україна Скрипника посідала в Радянському Союзі місце на кшталт того, яке мала Польща Ґомулки в радянському блоці. Це була та частина загального цілого, яка найбільше усвідомлювала свою окремішність, наполегливо обстоювала власні інтереси й мала найменше з-поміж усіх бажання сліпо наслідувати Москву в питаннях організації своїх внутрішніх справ. Хоча Скрипник і утримувався від будь-яких виявів ворожості до російського, він завжди підтримував право України на окремішність і на самостійне управління внутрішніми питаннями. З плином часу ставало очевидно, що Україна завжди буде тим фактором, який перешкоджатиме гомогенізації та централізації, що є основою консолідації тоталітарних режимів на кшталт того, який і вибудовував Сталін.
Питання про те, чим закінчився пошук Україною власного національного шляху до соціалізму, невіддільне від глобального питання про природу перетворень, через які проходив Радянський Союз упродовж десятиліття — з «шахтинської справи» 1928 року до кульмінації Великого терору в 1938-му. Це були роки перших двох п’ятирічок, і головна відмінність полягає в тому, хто став головною ціллю цих двох «соціалістичних штурмів». У Першу п’ятирічку Сталін та його прибічники нищили те, що в широкому сенсі цього поняття можна назвати громадянським суспільством. Мойсей Левін добре підсумував ідею цієї п’ятирічки:
891
Яворського заарештували 10 березня 1931 р. в Ленінграді саме у справі «Українського національного центру», яку Автор помилково відмежовує від історика. 7 лютого 1932 р. Яворського засудили до 6 років позбавлення волі. Відбував покарання у таборі на Соловках. 9 жовтня 1937 р. трійка Управління НКВС Ленінградської області ухвалила новий вирок — розстріл, який було виконано 3 листопада того самого року. Детальніше про нього тут: Рубльов О. С. Матвій Іванович Яворський / Зневажена Кліо: Зб. ст. К. : 2005. С. 565–592. — Прим. наук. ред.
892
Kostiuk, Н. Stalinist rule in the Ukraine: A study of the decade of mass terror (1929–1939). New York, 1960. Pp. 51–53; Tillnett, Lowell. The Great Friendship: Soviet Historians on the Non-Russian Nationalities. Chapel Hilclass="underline" University of North Carolina Press, 1969. Pp. 36–40; Sullivant, Robert S. Soviet Politics and the Ukraine, 1917–1957. New York and London : Columbia University Press, 1962. Pp. 183–184, 197–198; Костюк, Г. Останні роки життя академіка М. Грушевського (За совєтською пресою і спогадами сучасників) 1934–1954. Український збірник. 1954. № 1. С. 83–84; The black deeds of the Kremlin. A White book. Vol. 1: Book of testimonies / Semen О. Pidhainy — Editor-in-chief. Toronto, 1953. P. 339–340. Найавторитетнішим випадом супроти історичних ідей Грушевського є: Хвиля, А. Буржуазно-націоналістична трибуна. Більшовик України. 1931. № 6. С. 46–58; найбільш енциклопедичним: Рубач, М. А. Буржуазно-куркульска націоналістична ідеологія під машкарою демократії «трудового народу». Червоний шлях. 1932. № 5–6. С. 115–135; № 7–8. С. 118–126; № 11–12. С. 127–136.
893
Щодо російського націоналізму в радянській історіографії див.: Tillnett, Lowell. The Great Friendship: Soviet Historians on the Non-Russian Nationalities. Chapel Hilclass="underline" University of North Carolina Press, 1969; Shteppa, Konstantin. Russian Historians and the Soviet State. New Brunswick : Rutgers University Press, 1962. P. 146–150, 169–177; Shteppa, Konstantin. The Lesser Evil Formula. / Cyril E. Black, ed., Rewriting Russian History: Soviet Interpretation of Russia’s Past. New York, 1962. Pp. 107–119; Oberländer, Erwin. Sowjetpatriotismus und Geschichte: Dokumentation. Cologne : Verlag Wissenschaft und Politik, 1967.