Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

Згідно зі звинувачувальним вироком, метою, з якою створювали СВУ, було спланувати збройне повстання, координоване іноземними силами. Змовники нібито мали озброєних людей у команді на момент їх викриття. Спілка спиралася на колишніх бандитів, духовенство автокефальної церкви й «куркульську інтелігенцію», щоб скористатися її кадрами в селах. Секції було організовано в старших школах, щоб спровокувати антирадянський спосіб мислення в молоді, а також для залучення молодих селян, які могли би стати бійцями або пропагандистами. Звинувачення припускало, що повстання було сплановано на 1930–1931 роки, воно скористалося б невдоволеністю «куркулів» радянською аграрною політикою. Лідери СВУ також нібито схвалювали терор, пропагували масові вбивства комуністів і планували ліквідацію партійних лідерів, включно зі Сталіном, Ворошиловим, Будьонним та Скрипником[919].

Ієрархам Української автокефальної церкви було висунуто звинувачення, що вони мали справу із СВУ від початку, як тільки змову було організовано в 1929-му році. Духівництво виставили петлюрівцями, а церкві інкримінували відкриту демонстрацію своєї солідарності зі Спілкою в низці випадків. У сільські кооперативи змова нібито теж просочилася, і це спричинило боротьбу між об’єднаннями «куркулів-петлюрівців» і трудівників за контроль над кооперативним рухом. СВУ сподівалася захопити контроль над кооперативним апаратом, щоб допомогти з організацією повстання. Відділення медицини ВУАН, що діяло ще за Петлюри, було звинувачено в самостійному створенні заколотницьких сил навіть до утворення СВУ, а СВУ вже інкорпорувала її та Інститут наукової мови в 1926 році. Науково-педагогічне товариство при ВУАН, імовірно, приєдналося до заколоту ще за часів формування СВУ в 1925-му. ВУАН загалом від самого початку зображали як реакційну структуру, «контрреволюційний острів у пролетарському морі», навколо якого впродовж тривалого часу організовувались антирадянські націоналістичні змови. СВУ нібито намагалася дістати повний контроль над ВУАН і насправді успішно контролювала деякі її підрозділи. Спілка мала своїх членів у редакційних комітетах провідних журналів, серед так званих письменників-мандрівників, і публікувала твори антирадянського характеру в тодішніх передових журналах «Червоний шлях» і «Життя й революція». Вона навіть заснувала молодіжну організацію Спілка української молоді (СУМ) та мала можливість набирати членів серед старої сільської інтелігенції «Просвіти» й колишніх «бандитів»[920].