Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Попри однакове походження і спільне прагнення до ефективного підходу, погляди Лаутерпахта і Лемкіна були різко поділені щодо запропонованих ними рішень великого питання: «Як закон може запобігти масовим убивствам?». «Захищати окрему особу», — каже Лаутерпахт. «Захищати групу», — каже Лемкін.
Лаутерпахт завершив писати промову для Шовкросса і надіслав її до Лондона 29 листопада, не згадавши у ній ні геноцид, ні групи. Він дозволив собі скромно відсвяткувати — прогулянка у темряві до Товариського салону у Триніті-коледжі і склянка портвейну.{509} Наступного дня Шовкросс надіслав ввічливе повідомлення з подяками.
Шовкросс вже без Лаутерпахта повернувся до Нюрнберга, аби виголосити британську вступну промову. 4 грудня генеральний прокурор звернувся до трибуналу відразу після показу першого гнітючого фільму про концентраційні табори, який емоційно збурив багатьох присутніх. Жорстокий вміст зернистої чорно-білої стрічки підсилила атмосфера спокійного, послідовного викладу фактів нацистської агресії по всій Європі у виступі Шовкросса. Він почав з викладу подій у Польщі 1939 року, далі згадав про те, що відбувалося у 1940 році у Бельгії, Голландії, Франції і Люксембургу, тоді звернувся до подій у Греції та Югославії на початку 1941 року, і врешті — у Росії у червні 1941 року, до операції «Барбаросса».
Юридичні аргументи Шовкросс здебільшого взяв з проекту промови, який написав Лаутерпахт.{510} У значній частині промови використовувалися слова кембриджського науковця, який висловив ідею, що злочини проти людяності вже мають міцне правове підґрунтя, що спільнота держав вже давно затвердила «право втручатися для захисту прав людини, знехтуваних державою в такий спосіб, який розрахований на те, щоб вразити моральні принципи людства». Ця частина промови зайняла майже п’ятнадцять друкованих сторінок, дванадцять з яких написав Лаутерпахт. Про злочини проти людяності і права окремих осіб Шовкросс говорив точними словами Лаутерпахта, рішуче заявляючи, що трибунал повинен відкинути традицію, за якою суверени можуть діяти на свій розсуд, вільно вбивати, калічити і катувати власний народ.
Лаутерпахт переконав Шовкросса випередити аргументи підсудних, якщо вони стверджуватимуть, що через те, що за міжнародним правом держави не можуть вчиняти злочини, тому й індивіди, які служать державі, теж не можуть бути винними у злочинах. Держава може бути злочинною, сказав Шовкросс трибуналу, і тому є нагальна необхідність придушувати злочини держав у спосіб «більш рішучий і більш ефективний, ніж у разі злочинів окремих осіб». Індивіди, які діяли від імені такої держави, несуть «безпосередню відповідальність» і повинні понести покарання. Герінг, Шпеєр і Франк були під його прицілом.
В основі аргументів Шовкросса лежали ідеї Лаутерпахта. «Держава не є абстрактним утворенням», — заявив британський генеральний прокурор, вживши формулювання, яке буде часто повторюватися перед трибуналом і після процесу. «Її права і обов’язки є правами і обов’язками людей, її дії — це дії політиків, які не повинні шукати імунітету, ховаючись за право-суб’єктністю держави». Це були радикальні висловлювання, які зачіпали ідеї індивідуальної відповідальності, ставили «фундаментальні права людини» і «фундаментальні обов’язки людини» у центрі нової міжнародної системи. «Якщо це інновація, — підсумовував Шовкросс, — таку інновацію треба захищати».
Послухавши Лаутерпахта, Шовкросс не згадував про геноцид. Коли він виступав у Нюрнбергу, Лаутерпахт читав лекцію у Кембриджі про роль цього судового процесу у приверненні уваги до захисту окремих осіб. Після лекції його колега з Триніті-Холл Т. Елліс Льюїс надіслав повідомлення, де висловив подяку за «прекрасний виступ»: «Ви говорили переконливо, мудро і щиро, з такою неупередженістю, якої очікують від юриста, що добре знається на своїй справі»{511}.
Впродовж перших тижнів процесу суддям було представлено нові незвичні юридичні аргументи і небачені страшні докази. Окрім таких документів, як щоденники Франка, перед ними розклали гротескні артефакти, татуйовану шкіру людини, засушену і зменшену у розмірі голову людини, — а на великому білому екрані, який висів у задній частині зали суду, демонстрували фільми. Поява в одному з коротких фільмів Гітлера викликала серед підсудних тривожну метушню. «Хіба ви не відчуваєте страшної сили, що криється у його особистості, — пролунало зауваження Ріббентропа, — як він прямо-таки зносить людей з ніг?». Сила особистості — це було «erschütternd». Приголомшливо.{512}