Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Близькість підсудних, і Франка також, залишили по собі глибоке враження. «Мій стіл був розташований приблизно за 15 ярдів від обвинувачених, — пояснював Лаутерпахт Рахиль, — що дозволило роздивитися їх з близької віддалі. Було “дуже приємно” бачити ці обличчя, коли публічно зачитували перелік їхніх злочинів»{496}. Однак він нічого не розповів Рахиль про жахливі факти, озвучені в день відкриття процесу, про події у Лембергу влітку 1942 року. Чи він спостерігав за Франком з особливою увагою? Чи Франк помітив Лаутерпахта? Я спитав Елі, чи знає він, де сидів його батько: на місцях для громадськості, поруч з британськими прокурорами чи в іншому місці. Елі сказав, що немає такої інформації. «Мій батько ніколи не розповідав мені про таке, — пояснив він, — і немає фотографій батька, зроблених у залі суду». Усе, що залишилося, — це одна світлина, надрукована у тижневику «Ільюстрейтед Лондон Ньюз», де зображено британську команду обвинувачення за межами судової зали.{497}
Команда з дванадцяти чоловіків у костюмах, без усмішок на обличчях. Шовкросс сидить у центрі, схрестивши ноги, руки поклав на коліна. Справа від нього, дивлячись на фотографа, сидить похмурий Девід Максвелл Файф, а біля нього, з краю переднього ряду — Лаутерпахт, який дивиться в об’єктив камери, склавши руки. Він виглядає впевненим і навіть задоволеним.
Британська група обвинувачення, Нюрнберг, «Ільюстрейтед Лондон Ньюз», грудень, 1945 р. (передній ряд, зліва: Лаутерпахт, Максвелл Файф, Шовкросс, Хакі Робертс, Патрік Дін).
Мені було цікаво, де саме у судовій залі 600 сидів Лаутерпахт. Теплої післяобідньої вересневої пори я подався до архіву фотоагенції «Ґетті Іміджис» (Getty Images), розташованому у західному передмісті Лондона. Там я знайшов чимало фотографій з цього процесу, навіть була безцінна колекція газети «Пікчер Пост» (Picture Post), якої нині вже не існує, але тоді у залі суду працювало кілька її фотокореспондентів. Там були контактні відбитки плівки — «Знято німецьким фотографом», — сказав архіваріус з іронічною усмішкою. Також — багато негативів, переведених на крихкі скляні прямокутні пластинки, які потребували спеціального пристрою для перегляду. Це займало багато часу, тому що скляну пластинку треба було вийняти із захисного конверта з напівпрозорого паперу, потім покласти у спеціальний пристрій, зображення з якого треба було сфокусувати. Протягом дня через мої руки пройшли сотні невеличких конвертинів і скляних пластинок, я виснажливо шукав Лаутерпахта. Минуло багато годин, перш ніж я натрапив на його зображення, де він заходить до суду в день відкриття процесу, він виглядає стривоженим, вбраний у темний костюм і білу сорочку, на носі стирчать окуляри зі знайомою круглою оправою. Він заходить до будівлі, перед ним йде Гартлі Шовкросс, який дивиться в камеру дещо зневажливим поглядом. Обидва мали побачитися всередині зали підсудних.
Нюрнберг, 20 листопада 1945 р.: Шовкросс (дивиться в камеру) входить до зали суду, за ним Лаутерпахт.
Я передивився кожнісіньку пластинку, — а їх була величезна кількість, — вивчаючи дрібні зображення облич і сподіваючись знайти ще одне фото з Лаутерпахтом. Того дня в суді було стільки людей, що це завдання було схоже на пошук знайомого обличчя на картині Брейгеля. Врешті я натрапив на нього, зовсім поруч із Франком.
Фотографію було зроблено в перший день процесу з верхнього поверху, скерувавши камеру вниз. Підсудні були розташовані у нижньому правому куті. На світлині виділяється фігура кремезного Германа Герінга у світло-сірому костюмі завеликого розміру, який нахилився вперед. На лаві по його ліву руку сидить п’ятеро обвинувачених. В тому місці, де в кадр потрапив край підвіконня, з якого було зроблено фотографію, я побачив трохи нахилену голову Франка. Він сидів поряд з Альфредом Розенбергом, який, здається, дивився на щось на колінах Франка.
У центрі фотографії я нарахував п’ять довгих дерев’яних столів, кожен з яких мав дев’ять або десять місць. Британська група обвинувачення сиділа за другим столом з лівого боку. Там був Девід Максвелл Файф, який сидить зліва від радянського прокурора, що стоїть за кафедрою і звертається до суддів, які не потрапили в кадр зліва. Лаутерпахта видно в кінці того самого столу, він склав руки під підборіддям, зосереджений, замислений. Він дивиться на підсудних і від Франка його відділяє лише кілька столів і стільців.