Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Поволоклося назад до секретаріату Шембуха, оминаючи купи будівельного сміття на підлозі й хмари тиньку, що летіли від розвалюваних стін. Ніхто тут прохачеві ні в чому не допоможе задурно, така культура держави й людини, й можна це побачити навіть завдяки таким незначним питанням; а зрештою, як воно мало б датися взнаки? — Тільки особи пересічного роду й невеликих статків мають із ними справу, не з проблемами державної ваги, не з питаннями війни й трону. Тож завдяки цьому й міряємо й відрізняємо одну Державу від іншої: за виразом обличчя у людини при вході до бюро, за тим, як горбляться її плечі й хилиться шия, за силою поглядів між прохачем і бюрократом.
Сілося під скособоченим портретом міністра Раппацького.
— Може, ви мені вдарите, і я піду, га? — мовилося до Міхаїла.
Татарин запротестував.
— Порядок мусить бути! Чекайте!
— Скажіть мені бодай, може, ви чули, чи зрушилося щось у моїй справі. Як там? Чи довго ще комісар Шембух думає отак тримати мене на прив’язі?
Секретар зробив перелякане обличчя.
— А звідки ж мені знати, що керівництво думає, або й не думає! — Втім, незабаром він зглянувся. — А ви добре походили зі своєю справою? Де ви вже були?
Не надто добре зналося, де б малося побувати. У графа Шульца? У Побєдоносцева? Запиталося про Губернаторську Канцелярію. О, це могутня управа, неабияке бюро, Главному Управлению Восточной Сибири підпорядковувалися також Єнісейська губернія, Якутська й Забайкальська области, тепер воно працює під вивіскою Канцелярії Іркутського Генерал-Губернаторства, але поважність не менша.
— Кажуть, що все від політичної ухвали залежить, — сказалося. — Тобто там, над головою у Шембуха.
— Ну то чого ви взагалі хочете? — здивувався татарин, аж йому очка округлилися. — Скажуть згори, поставимо печатку. Мовчать — чекайте.
Що вдієш, чекалося. Зайшов прохач, другий, третій, четвертий; одного Шембух навіть прийняв. У коридорі муляри оббивали стіни, проте цей неритмічний стукіт ніколи не заглушав дудніння бубнів глашатаев неподалік. Зауважилося одного лютого нижче по вулиці, за будівлею Східносибірського Відділення Російського Імператорського Географічного Товариства.
Ці безперервні ремонти, штемпелі, клини, квапливе укладення стовпів, безугавний стан напівпереселення… Так, наче виштовхувана Кригою ентропія знаходила вихід лише на рівні канцелярійного безладу. Може, це йде від атомних структур угору: шматок металу замерзає швидше, ніж людина, людина швидше, ніж Держава.
Що з того, коли й так людині несила мірятися із могутністю Держави? Що довше тут сиділося, то сильніше відчувалося себе дрібничкою, забутою у надрах бюро, жалюгідним хробаком під стопою Молоха. Із часом навіть полохливий Міхаїл із його фізіономією життєрадісного дядечка, навіть він набував зловісних рис. А якби ще була тут управа Літа з усією повнотою службових повноважень, не розхитана ґляціальною загрозою! Новий примарний образ народився, отож, у почекальні Шембуха — травного тракту імперії, її життєво найважливіших нутрощів, якими травні соки й пережована їжа й сама гаряча кров мандрує від міста до міста, від губернаторства до губернаторства, від власти до власти. Система обплутує Азію, від Владивостока до Уралу, й Європу з Варшавою включно: бюра, канцелярії, бухгалтерії, представництва й департаменти, відділи й комісаріяти, реєстри й архіви, управления й учреждения — його органи — папір, печатка, чиновник входять у міністерську жилу в Іркутську, виходять у Санкт-Петербурзі, входять у Санкт-Петербурзі, виходять в Одесі, — циркулюють, перетравлюють, керують.
Та чи справді, як у цьому впевнені доктор Конєшин і пан Поченґло, людина на віки вічні приречена на Державу? Невже немає порятунку? «О, якби лише могли існувати невинні порядки й уряди, оперті на сумніві!» Чи такий уже немудрий утопіст Herr Блютфельд? Яка свобода між анархією без майбутнього й почекальнею комісара Шембуха?