Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Пост-апокалипсис » Крига. Частини ІII–ІV
Крига. Частини ІII–ІV - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Крига. Частини ІII–ІV

Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:

Прибувши до Іркутська, Бенедикт Ґерославський потрапляє в середовище великих підприємців і промисловців, частина з яких прагнуть політичної незалежності Сибіру. Тут він співпрацює з геніальним американським винахідником Ніколою Теслою, якому російський імператор доручив розробити зброю проти лютих, аби подолати Кригу і розморозити Історію. Проте на кожному кроці на Бенедикта чигають небезпеки й випробування, влаштовані фанатичними шанувальниками Мороза, якими керує всемогутній Григорій Распутін. Усе ж він прямує у саме серце Краю Зими. Чи вдасться Ґерославському розшукати батька? Чим завершаться експерименти Тесли? Чи настане в Євразії велика Відлига? І чи розшукає наш герой свою прекрасну Єлену?
1 ... 128 129 130 131 132 133 134 135 136 ... 365
Перейти на страницу:

Гралося далі. Карта лягала раз краща, раз гірша. Знялося хутряну шубу, розстебнулося сурдут, послабилося комір і краватку. Один із редакторів вийшов ненадовго позичити ще готівки. Порахувалося нишком, скільки залишилося живых денег: тридцять рублів і дріб’язок, але це включно з тим, що в грі, бо в бумажнику вже тільки один самотній червінець. Тож кинулося його на стільницю — який сенс його самого в пуляресі тримати? Прийшла рука зимна, прийшла рука гаряча, знову зимна, впалося до двадцяти п’яти. — Форрртуна! — Скрекотів папуга. — Форрртуна! — Повернувся Ґріґорій Ґріґорьєвіч, показав аркушик із рукописними нотатками: в коробках тих розкраяних були запаси тьмічок. — Але яких, на тунґетиті чи на крижаному вуглеці? — Тільки й того знаю, що тут написано, от. — Спасибо. — Ну й не личить тепер підводитися і тікати, якось нечемно б це виглядало, Авксєнтьєв такий послужливий — слід грати далі. Гралося. Не підводилося погляду на редакторів, очі приклеїлися до карт. Пан видавець влаштував галас, що значиться карти кров’ю; натягнулося на розчухану руку рукавичку. Вони вичаклували нову колоду. При наступній роздачі отрималося самі масті Літа; рука хутко кинула на стос два рублі. — Пррравда! Пррравда! — Здригнулося. Годинник — подивилося на годинник — скільки дадуть за такі нові, посріблені часы, — глянулося, котра година. Теслектрика струмувала під шкірою рвучким потоком — сам дотик холодного металу вивертає думки, ламає асоціації. У Міністерстві Зими чекають, на столі решки заощаджень, слід спасувати, послатися на пізню пору й вийти, це так очевидно, так безсумнівно, розсудливо й слушно, — бачиться, як це робиться, чується, що їм кажеться, чується їх, як у відповідь бурмочуть слова прощання… — Панове, вибачте, засидівся, справи не чекають. — Ухопилося останні гроші, шубу, шарфа й шапку, й вийшлося у коридор.

Пан Щекєльніков читав свіжі «Новости» прямо з-під преса. — Тут пишуть, що католикам свята сповідь покращує рух у кишках. Що скажете, пане Ґе? — Я не знав, що ви умієте читати. — Хто занадто багато читає, той стає немудро довірливим до людей, може, ви зауважили? — Де пан Левера? — Натовк якогось бухгалтера друкарською машинкою, його скинули зі сходів. Ідемó? — Йдемо, йдемо. — Зітхнулося. — Ці писаки, пане Щекєльніков, — це одна банда кровопивць. — Ба!

У будинку Митниці знову Свято Ентропії, бо уже давно замовлена бриґада мулярів з’явилася, нарешті, щоб рятувати споруду, будуть нові підпори під стропи ставити, стіни вирівнювати й тиньк освіжувати. Частина чиновников мусила через це покинути свої бюра. Але — значно гірше: коли прослизнулося бічними дверима повз Шембухового Міхаїла, щоб упіймати отого худого блондина в його кабінеті, виявилося, що то взагалі нічий кабінет. А що хтось його собі так використовував? То, бачите, певно тоді в іншому місці тривав ремонт, і він звідти перебрався сюди акурат на тиждень чи два. Ну, то, може, бодай скажете мені, хто б це міг бути — й описалося його якнайдокладніше, аж до наполеонівського кучерика на чолі. А постать ця мусить бути у вас тут, урешті-решт, значна! Посаджений там клерк подивився на стелю, скривився, почухав підборіддя, смикнув себе за вуса… Будучи знетьмідненим, тільки через добрячу хвилю цього театру зрозумілося цілком очевидний намір і потягнулося до бумажника. Чиновник перестав удавати слабоумство, побачивши шість рублів. — Якщо мене пам’ять не зраджує, — заспівав він, — це комісар Ур’яш. — Де ж його можна знайти? — А про це питайте в Адміністрації.

Подріботілося до Адміністрації. П’ять рублів. — Комісар Францішек Марковіч Ур’яш? Є такий. Маємо тут підшиті папери, ось: першого тижня жовтня повернувся на посаду у Канцелярії Генерал-Губернаторства. — Себто де мені його шукати? — В Цитаделі, ваша вельможносте, в Цитаделі. — Але погляньте-но в ці папери, може, маєте десь там його іркутську адресу. — Приватну адресу високого губернаторського службовця хочете дізнатися? — підняв брови клерк. — Скільки? — спиталося, зітхнувши. Показав. Довелося спасувати, не залишилося б готівки навіть для поїздки Мармеладницей на роботу.

1 ... 128 129 130 131 132 133 134 135 136 ... 365
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)