Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Реальна причина цього «психічного захворювання», або таких раптових нападів «соціально небезпечних» емоцій була абсолютно очевидною для всіх: люди голодували. У Пеньківці, за повідомленнями Вінницького ДПУ, колгоспник убив двох дочок і з’їв їх: «Кожуховський пояснює це голодом протягом тривалого часу. Під час обшуку жодних продуктів харчування в нього не знайшли». Мешканець хутора Дубини вбив обох обох дочок і в цьому «звинувачував голод». У доповідній записці Вінницького обласного відділу ДПУ згадано інші схожі історії.[977]

Навесні 1933 року кількість таких випадків зросла. ДПУ Харківської області повідомляло про численні випадки, коли батьки їли трупи дітей, що померли від голоду, а також випадки, коли «голодні члени сім’ї вбивають слабких, головним чином дітей, і споживають їхнє м’ясо». Дев’ять подібних випадків зареєстрували в березні, п’ятдесят вісім — у квітні, 132 — у травні та 221 — у червні.[978] У Донецькій області від березня також реєстрували численні інциденти: «Хрипунова Ірина задушила свою дев’ятирічну внучку і з нутрощів приготувала їжу. Антон Хрипунов у померлої сестри 8 років вирізав нутрощі та вжив у їжу». Звіт закінчувався майже ввічливим: «Довівши про це до вашого відома, прошу надати відповідні вказівки».[979]

У березні ДПУ в Київській області щотижня отримувало по десять, а то й більше повідомлень про канібалізм.[980] Тоді ж їхні колеги у Вінницькій області доповіли про шість за останній місяць випадків «людожерства, коли батьки вбивають своїх дітей, м’ясо котрих вживають в їжу». Однак цей список, можливо, не враховував усіх випадків. В одному з повідомлень керівник ДПУ Київської області написав, що з 9 січня по 12 березня зафіксовано шістдесят дев’ять випадків канібалізму. Проте «ці цифри, звісно, не точні, адже в дійсності є набагато більше фактів, які ми не врахували».[981]