Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Основні вади книги т. Яворського полягають у тому, що історію України розглядають як самобутній процес. Національне питання, яке в Яворського має вигляд чинника, що домінує над класовою боротьбою, затінює її справжній сенс[872].
Якщо зображувати українську історію як окремий процес — помилка, то помилкою буде й розглядати українців як окрему національність, що потребує власного різновиду соціалізму. Це призводило до загрозливих наслідків.
Від такої лобової атаки з боку російських колег українські історики-марксисти розгубилися. Заплановану на травень 1929 року конференцію українських істориків-марксистів довелося відкласти; натомість в УІМЛ було проведено низку зустрічей для обговорення помилок Яворського[873]. З-поміж усіх учасників цих заходів лише Сухино-Хоменко намагався захищати ідею про те, що Україна мала власні історію й революцію, що не були частиною історії та революції Росії[874]. У вересні вже й він узявся до «покаяння» та опублікував у «Більшовику України» довгу критичну відозву на працю свого колишнього наставника. Беручи за відправну точку критику від Горіна, Сухино-Хоменко висловив цілковиту згоду зі Скубицьким і заявив, що Яворський насправді прийняв теорію української «безбуржуазності» Грушевського, хоча й піддавав її активній критиці[875]. Після цієї заяви колишній керманич українських марксистських істориків залишився без жодного захисника.
Нападом на яворщину серед українських істориків-марксистів керував Михайло Рубач, який спершу працював архіваріусом у Істпарті й почав свій успішний професійний шлях із відвідування семінару Покровського в Інституті червоної професури. У межах цього семінару він розлого й ретельно проаналізував «федералістичну традицію в російській історіографії», тобто українську історіографію, куди було додано й Афанасія Щапова. Виважену за тоном і вельми ретельну працю Рубача опублікували лише 1930 року, але вже до того її розібрали на цитати з розкритикованих нещодавно істориків, і ці цитати можна було ставити в один ряд із твердженнями самого Яворського.
Праця Рубача пропонувала ретельний огляд доробку найважливіших українських істориків починаючи з Костомарова й спиралася на ґрунтовне їх опрацювання. Рубач хвалив їхні праці за те, що вони допомогли відкинути російський погляд на історію всіх східнослов’янських націй — «общерусской схемы», — але вважав їх неспроможними створити нову, узгоджену схему, яка могла б замінити собою стару[876]. Завдяки дослідженню, що лягло в основу цієї праці Рубача (Покровський сам був «продуктом» дослідницьких семінарів Виноградова й знав, як наполегливо підштовхувати студентів до тяжкої праці), Рубач став українським комуністом із найповнішим знанням традиційної української історіографії, тож і найбільш кваліфікованим у засудженні колег за «запозичення з арсеналу класових ворогів» (поширена тоді фраза) — він-бо точно знав, де знайти необхідні пасажі. Коли розпочалася кампанія проти Яворського, було зрозуміло, що її мав очолити саме Рубач.
Офіційне спростування Яворського від Рубача опублікували в «Більшовику України» у вересні 1929 року під заголовком, який автор запозичив із однієї з найвідоміших статей свого опонента: «Ревізія більшовицької схеми рухомих сил і характеру революції 1905–1917 рр. (права плятформа на історичному фронті)». Суттєво витонченіші за незграбний підхід Горіна, висновки Рубача за змістом не відрізнялися:
Центральна помилкова ідея цієї небільшовицької системи поглядів т. Яворського є у висуненні української буржуазії, українського куркульства, як самостійної окремої рухомої сили буржуазної демократичної революції на Україні, починаючи з 900-х років аж до 1917 р. Ця помилкова ідея зв’язана з визнанням завдання утворити самостійну українську буржуазну державу, як основну проблему буржуазно-демократичної революції на Україні, що, у свою чергу, зв’язане із тлумаченням національного питання, як питання основного, що визначає характер революції, як питання рівноцінного (а не підлеглого) основній, соціяльно-класовій економічній проблемі, яка стояла перед революцією[877].
Відповідно до позиції Рубача, помилки Яворського починалися з того, що він неправильно розглядав перехід від ідеології народництва до марксизму, а саме перебільшував вплив українського руху в Галичині й недооцінював вплив Росії та Польщі, вважав Драгоманова та «стару громаду» передвісниками марксизму, а Подолинського й Зібера — повноцінними марксистами[878]. Зруйнувавши таким чином генеалогію українського комунізму, яку ретельно вибудував Яворський, Рубач перейшов до критики його ідеї про те, що старий український народницький лібералізм представляв інтереси всього українського селянства як такого, а не лише його буржуазних елементів. Рубач вважав це доказом, що його опонент, який, здавалося б, критикував Грушевського та його ідею про «безбуржуазність» України, насправді значною мірою перебував під впливом Грушевського:
872
Скубицкий, Т. M. Яворский. История Украины в сжатом очерке (рецензия). Историк-марксист. 1929. № 12. С. 285.
873
Barber, John. Soviet Historians in Crisis, 1928–1932. New York, 1981. P. 44.
874
Дискусія з приводу схеми історії України М. Яворського. Стенограма дискусії, що відбулася на історичному відділі Українського інституту марксизму-ленінізму в травні 1929 року]. Літопис революції. 1930. № 2 (41). С. 264–324. Див. особливо зауваження Сухино-Хоменко, с. 281–294.
875
Сухино-Хоменко, В. На марксистському історичному фронті. Більшовик України, 1929. № 17–19. С. 42–55; № 19. С. 40–56.
876
Рубач, М. Федералистические теории в истории России. / Русская историческая литература в классовом освещении (ред. М. Н. Покровский). Москва, 1930. Т. 2. С. 3–120, зокрема С. 107.
877
Рубач, М. Ревізія більшовицької схеми рухомих сил і характеру революції 1905–1917 (права плятформа на історичному фронті). Більшовик України. 1929. № 17–18. С. 21.
878
Там само. С. 21–24.