Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

Наприкінці 1928 року Павло Горін, нова зірка, що почала своє сходження на небо комуністичного історичного істеблішменту в Москві, напався на Яворського з критикою на Всесоюзній конференції істориків-марксистів. Яворський змальовував себе як мужнього бійця за чистоту марксизму проти антимарксистів та псевдомарксистів із оточення Грушевського. Горін погодився з тим, що українське наукове середовище загалом було налаштоване вороже, проте він все ж таки почав жорстку викривальну критику цілої низки «єресей» у праці Яворського, особливо виділяючи те, що, мовляв, Яворський приписував позитивну роль куркулям та іншим капіталістичним елементам в українському революційному процесі. Горін стверджував, що Яворський занадто вільнодумно запозичував матеріал із дореволюційної української історіографії. Критика Яворського була не таким прямим випадом проти української історіографії порівняно з критикою, з якою в той самий час зіткнувся Сухино-Хоменко, оскільки Горін запевняв, що він не мав наміру заперечувати жодних виразних й окремих рис українського історичного розвитку. Разом із тим це все-таки був випад супроти нового світила української комуністичної історіографії[869]. Позиція Горіна отримала найвище офіційне схвалення, коли «Правда» у випуску від 10 лютого опублікувала його жорсткий відгук на «Історію України в стислому нарисі» Яворського[870]. Яворський оприлюднив відповідь на критику в «Прапорі марксизму», друкованому органі УІМЛ, і навіть коротке зізнання у своїх помилках у щоденному виданні «Комуніст», проте, коли «Историк-марксист» (друкований орган Всесоюзного товариства істориків-марксистів) опублікував відповідь Горіна, стало зрозуміло, що кампанію проти Яворського підтримував всесоюзний історичний істеблішмент. Горін звинувачував Яворського в тому, що той відкидав панівну роль пролетаріату в українській революції та перебільшував роль українських націоналістів і помилково вважав куркулів провідною силою революції в Україні 1905 року, а також перебільшував прогресивну роль козацтва в попередніх століттях[871].

Щоб випадок Яворського здавався ще безнадійнішим, у тому самому випуску «Историка-марксиста», з листом Горіна, також було подано рецензію на книжку Яворського від Трохима Скубицького, який скористався аргументами Горіна як своєю вихідною позицією для нападу на українську історичну науку загалом. Невдовзі це формулювання Скубицького стане часто цитованим «вироком» Яворському та українській історіографії: