Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Крайовий провід ОУН на ЗУЗ вимагав усі терористичні акти поляків проти українців протоколювати і «слати догори»[581]. Аналогічні інструкції він давав щодо обов’язковості складання звітів про всі «відплатні» акції українських боївок. Звіти з антипольських «відплатних» акцій мали складатися за єдиною схемою та мали приблизно такий вигляд: «17.IV.44 р. відділ УПА (самооборонний відділ) провів відплатну акцію в с. Рудки коло Любачіва... Опис акції... Втрати ворогів... Наші втрати... Що здобуто... Як заховувалося населення... Заключення: Згадану акцію проведено тому, що польське село своїм шовіністичним ставленням до всього, що українське, шкодило не лише нашим визвольним змаганням, але й українському населенню як такому, бо навіть загрожувало сусіднім українським селам своїми частими нападами»[582].

Своєрідним узагальненням мотивів проведення антипольських «відплатних» акцій був наказ командувача УПА-Захід полковника «Шелеста» від 10 липня 1944 р.: «Провокації, донощицтво і вислужництво поляків німцям і большевикам має вже свою ганебну історію. Наказую постійно по поляках вдаряти до остаточного винищення з цих земель. Черговість протипольських акцій: а) нищення бойової сили ворога; б) активісти і сексоти; в) відплатні акції. Форми: а) з’єднана акція відділів на польські скупища; б) непокоюча акція підвідділів, стеж і т. д. Як і передне, не вільно ліквідувати жінок і дітей. В деяких випадках визвати поляків терміново покинути українські землі»[583].

Особливо дошкульних ударів завдали українські повстанці по польських осередках та цивільному населенню на території Тернопільщини. Як зазначав в організаційному звіті № 240 від 1 березня 1944 р. командувач АК генерал Т. Бур-Коморовський на Тернопільщині, «...жертвами українських злочинів стали у серпні 1943 р. 45 осіб, у вересні — 61, у жовтні — 93, у листопаді — 309, у січні 1944 р. — 466...»[584].

Українська активність у цьому регіоні пояснювалася, по-перше, невеликою різницею в кількості української і польської людності (відповідно до перепису 1931 р. співвідношення було таким: 872 тисячі греко-католиків на 586 тисяч римо-католиків[585], по-друге, тим, що місцеві польські воєнізовані формування становили тут поважну силу, а Тернопільський округ АК, на думку самих польських підпільників, вважався найкраще організованим з усіх інших округів Галичини[586].