Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)
- Автор: Ільюшин Ігор
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Києво-Могилянська Академія
- Жанр: История
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)». Краткое содержание книги:
Як відомо, керівництво ОУН(Б) відводило Галичині вирішальну роль у боротьбі за створення УССД. Тому наявна тут АК, яку підтримувала місцева польська людність і яка мала власні наміри відстояти за будь-яких обставин територіальну цілісність довоєнної Польщі, поза сумнівом, ставала не меншим ворогом українців, ніж більшовики та гітлерівці, до того ж слабкішим за двох останніх.
Підрозділи УПА-Захід (26 січня 1944 р. наказом ГК УПА її командувачем було призначено майора В. Сидора — «Ростислава Вишитого», «Шелеста») і боївки Служби безпеки ОУН(Б) здійснювали напади і вдень і вночі. Вони нападали на поодиноких поляків або невеличкі групи польського сільського населення, яке працювало в полі чи переїздило з однієї місцевості до іншої. Також упівці нападали на скупчення польських родин, що мешкали в українських селах або неподалік від них. Зрештою, за підтримки частини місцевого українського населення напади загонів УПА на великі польські села та колонії поступово набувають масового характеру.
Протягом перших двох місяців 1944 р. напади УПА поширилися на північну та західну частини Тернопільщини, а також на північну та східну частини Львівщини, зокрема їх зазнали польські поселення Рава-Руського, Сокальського, Яворівського, Радехівського, Кам’янецького, Жовківського та Перемишлянського районів. Унаслідок цих нападів поляки або гинули, або намагалися втекти до інших польських поселень і навіть у великі міста, де могли розраховувати на захист з боку німецької окупаційної адміністрації. Все частіше поляки тікали до Центральної Польщі. Лише одного разу в цей період — у с. Ганачів на Персмишлянщині — вояки АК активно виступили на захист села в ніч з 2 на 3 лютого 1944 р., хоча все одно, згідно зі звітом польського командування Львівським округом, загинуло кілька десятків осіб[555].
Варто зазначити, що нападам УПА на с. Ганачів у лютому 1944 р. передували події осені 1943 р. У середині жовтня 1943 р. жертвою українців у Ганачові став поляк на прізвище С. Вейс. Відповіддю на це місцевих поляків стало затримання і передача в руки кримінальної поліції в Перемишлянах двох сотників УПА. Кріпо в Перемишлянах складалося з поляків, серед яких були також члени АК. До того ж у січні 1944 р. в с. Ганачів поляки приймали групу радянських партизанів із загону полковника Д. Медведєва.
Про перебіг бою в селі Ганачів зберігся звіт й українських повстанців. У ньому зазначено: «Уночі з 3 на 4 лютого відділ Сіроманців провів акцію пімсти проти польського села Ганачів. Вбито понад 180 ляхів, поранено коло 200, решта згоріла у вогні. Село спалено на 80%. Уціліли лише муровані будинки і костел. Ляшня чинила запеклий опір... Ми не зазнали людських втрат»[556].
Підкреслимо, що сотня «Сіроманців» (командир «Яструб») входила до складу третьої військової округи УПА «Лисоня» (командир «Остап»)[557]. Військова округа УПА «Лисоня» мала у своєму розпорядженні до 18 бойових сотень (близько 2700 рядових і старшин) і завдала, зокрема на Тернопіллі, відчутних ударів як по польському підпіллю, так і по місцевій польській людності[558].
Після перших масових антипольських акцій командувач Львівського регіону АК полковник В. Філіпковський («Чис», «Янка») 25 лютого 1944 р. видав наказ, адресований усім солдатам АК. У ньому, зокрема, зазначалося: «В цей важкий для нас час ми не маємо права впадати у розпач. Не ми розпочали цю боротьбу, а українці (цей погляд не поділяло керівництво ОУН(Б). — І. І.), щоб знищити «польськість» як на Волині, так і на наших землях. Ми змушені взяти участь у цій боротьбі, аби захистити наші родини, оселі та життя. Це природне право кожної людини... Ви повинні зосередитися разом зі своїми родинами у великих польських поселеннях та з усією ретельністю підготуватися до оборони, а у разі нападу — вступити у боротьбу. Тільки належна організація оборони та рішуча боротьба здатна захистити вас від різанини, жертвами якої стали останніми днями сотні наших співвітчизників»[559].
555
AAN. — Sygn. 202/III/126. — K. 31.
556
ЦДАГО України. — Ф. 57. — Оп. 4. — Спр. 338. — Арк. 411.
557
Тернопільський І. Бойові дії ОУН і УПА в Тернопільщині і Скалатщині // Шляхами Золотого Поділля. — Т. 3. — Філадельфія, 1983. — С. 124.
558
Літопис УПА. — Т. 12. Третя Подільська воєнна округа УПА «Лисоня». — Торонто, 1989. — С. 10–11.
559
ДАТО. Армія Крайова. — Ф. 3445. — Оп. 1. — Спр. 48. — Арк. 1.