Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Варто зазначити, що нападам УПА на с. Ганачів у лютому 1944 р. передували події осені 1943 р. У середині жовтня 1943 р. жертвою українців у Ганачові став поляк на прізвище С. Вейс. Відповіддю на це місцевих поляків стало затримання і передача в руки кримінальної поліції в Перемишлянах двох сотників УПА. Кріпо в Перемишлянах складалося з поляків, серед яких були також члени АК. До того ж у січні 1944 р. в с. Ганачів поляки приймали групу радянських партизанів із загону полковника Д. Медведєва.

Про перебіг бою в селі Ганачів зберігся звіт й українських повстанців. У ньому зазначено: «Уночі з 3 на 4 лютого відділ Сіроманців провів акцію пімсти проти польського села Ганачів. Вбито понад 180 ляхів, поранено коло 200, решта згоріла у вогні. Село спалено на 80%. Уціліли лише муровані будинки і костел. Ляшня чинила запеклий опір... Ми не зазнали людських втрат»[556].

Підкреслимо, що сотня «Сіроманців» (командир «Яструб») входила до складу третьої військової округи УПА «Лисоня» (командир «Остап»)[557]. Військова округа УПА «Лисоня» мала у своєму розпорядженні до 18 бойових сотень (близько 2700 рядових і старшин) і завдала, зокрема на Тернопіллі, відчутних ударів як по польському підпіллю, так і по місцевій польській людності[558].

Після перших масових антипольських акцій командувач Львівського регіону АК полковник В. Філіпковський («Чис», «Янка») 25 лютого 1944 р. видав наказ, адресований усім солдатам АК. У ньому, зокрема, зазначалося: «В цей важкий для нас час ми не маємо права впадати у розпач. Не ми розпочали цю боротьбу, а українці (цей погляд не поділяло керівництво ОУН(Б). — І. І.), щоб знищити «польськість» як на Волині, так і на наших землях. Ми змушені взяти участь у цій боротьбі, аби захистити наші родини, оселі та життя. Це природне право кожної людини... Ви повинні зосередитися разом зі своїми родинами у великих польських поселеннях та з усією ретельністю підготуватися до оборони, а у разі нападу — вступити у боротьбу. Тільки належна організація оборони та рішуча боротьба здатна захистити вас від різанини, жертвами якої стали останніми днями сотні наших співвітчизників»[559].