Франческа. Володарка офіцерського жетона

Ми назвали супутник GOES — S «Джорджіо» — і тепер я маю тезка. Як і Містер Щасливчик, він побудований на мегапопулярній базі A2100 Локхід Мартін, але його управління докорінно відрізняється від систем управління, скажімо, Щасливчика. Словом, база та сама, а от усе інше принципово нове й незвичне. Інженери LM, здається, врахували абсолютно всі проблеми, які за своє насичене й героїчне життя назбирав Щасливчик. Розробка нової системи стабілізації та сенсорів руху для «Джорджіо» — це було головне завдання інженерів LM. До речі, Стів і Джейк, які «вели» Містера Щасливчика, також входять в інженерний підрозділ GOES — S. Як і у всіх важких супутників, у «Джорджіо» гібридна система двигунів. Це означає, що є основний апогейний двигун — «дорослий» двокомпонентний ракетний двигун, там використовується пальне та окислювач. За допомогою цього двигуна ми cпільно з ЦУП НУОАД у Світленді (поблизу Вашингтона) впродовж 17-ти днів будемо рухати «Джорджіо» з геоперехідної на геостаціонарну орбіту. Тобто поступово піднімати сателіт на висоту 22 000 миль.

Далі за допомогою малих однопаливних двигунів трьохосьової орієнтації ми паркуватимемо «Джорджіо» в «точці стояння», тобто сателіт має зависнути над Землею наче гігантська колібрі.

Після парковки «Джорджіо» змінить ім’я із GOES — S на GOES—17 і стане другим супутником нового покоління в родині GOES. Загалом їх у ній чотири: R, S, T та U. Перший стартував ще 19 листопада 2016 року і, досягши орбіти призначення, став GOES—16.