Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
— Це ж очевидно.
— А ви могли б зловити свою напарницю і не розбити монітор?
— Теоретично так, але, на жаль, я стояв занадто близько до стола. Тому я по інерції його штовхнув.
— Ви? — перепитав Луїс.
— Так! — я вже почав злитися. Що за дурнуваті питання він мені ставить?!
— О’ке-ей… — протяг Луїс і закрив блокнот. — Дякую, приємно було познайомитися!
— Взаємно.
— Я ем-м… Ще поставлю кілька запитань вашій напарниці і більше не відриватиму вас від справ!
— Ви дуже люб’язні!
Луїс підійшов до Франчески і щось її спитав. Нотатник при цьому він не розкривав. Дівчина ствердно кивнула головою. Луїс позадкував до дверей, помахав нам рукою і зник. Ми продовжили зміну.
— …Уявляєш?! — емоційно розповідала сицилійка оператору головної ланки, Дженіфер із Г’юстона. — Він просто впав, і pizdiets!
— А що таке piz… як ти там сказала?
— Pizdiets. Це типу «дуже скрутна ситуація».
— А якою це мовою?
— Російською.
— Piz… OMG, як там далі?!
— …diets!
— А від чого це слово походить? Це те саме, що лайно?
— Не зовсім. Це… Джорджіо, я забула, що таке «pizdiets»? Від якого слова воно утворене?
— Це ем-м-м… Франческо, якого біса? Я повинен це пояснювати в ефірі?! Це брутальна лайка, не вельми пристойна. От навіщо ти скрізь ліпиш це слівце? Ти ж знаєш, що мене це злить!
— О’кей, о’кей, о’кей, caro mio! Заспокойся! Calm down! Я говоритиму «haplyk»! Не «pizdiets», а «haplyk»!
— Франческо!
— А що таке «khapilik»? — не відставала Дженіфер.
— Haplyk — наприкінці, як «Jonny».
— Hap… Чорт, як ви це вимовляєте?!
— Це те саме, що й «pizdiets», тільки Джорджіо реагує на нього не так бурхливо.
— Франческо!
У навушнику чути було хихотіння Трейсі.
На другій перерві ми зустріли на кухні Сару. Вона була червона від реготу.
— Ну ви даєте! Луїс сьогодні перший день на роботі, а ви йому вже встигли винести мозок!
— Ніхто нічого йому не виносив. Навіщо ти нас демонізуєш?
— Ага, ага. Що ви йому наговорили?
— Та що ми могли наговорити?! — обурився я. — Що було, те й сказали!
На цих словах Франческа чомусь густо почервоніла й стала схожа на помідор.
— Луїс каже, що ви вигороджуєте одне одного, і він не може визначити, хто з вас бреше.
— Тобто?! Франческо, що ти йому наговорила?!
Дівчина закліпала очима.
— Та що, я нічого…
— Вона сказала, що перечепилася через сходинку, полетіла й штовхнула стіл! — давлячись сміхом, сказала Сара.
— Не зрозумів?! А я?! Ragazza mia, якого біса?! А я?! — моєму обуренню не було меж.
— Я думала, він тільки мене питатиме про причину, — засопіла дівчина. — А тебе питатиме щось інше — як краще зробити обхід.
— Чого це ти так вирішила?!
— А нащо витрачати час і питати нас обох одне й те саме? Це ірраціонально.
— Ти невиправний математик!
Сара просто ридала від сміху.
— Я йому сказала, що з вами це звичайна історія! Бідний Луїс! Та ви йому всі шаблони поламали!
— Подумаєш, який ніжний… — пробурмотіла Франческа. — Прямо нічого йому не скажи…
— «Ласкаво просимо в божевільню!» — широко усміхнулася МакКарті. — Я йому так і сказала!
* * *
Зачіска — штука відповідальна. Це як частина вашого обличчя. А точніше, навіть не частина, а друге ваше обличчя. Бо деколи зачіска говорить про людину красномовніше за її фізіономію.
Франческа доймала мене вже другий тиждень.
— Джорджіо, ну як мені постригтися? Коротко? Ще коротше? Чи відпускати? А може, пофарбуватись?
Я відірвався від розрахунків. Через тріскотню напарниці все одно не вдавалося зосередитися. До того ж, якщо не звертати уваги на наполегливі запитання, можна було нарватися на кидок апельсиновою шкуринкою в голову.
— Франческо, mia bambina, в тебе волосся чорне, як ніч, і жорстке, як мідний дріт. Щоб на нього ліг перманентний колір, ти повинна спочатку його висвітлити. До речі, знаєш, чим висвітлювали волосся дами при дворах французьких королів у Середньовіччі?
— Чим?
— Собачою сечею!
— Фу, Джорджіо!
— А ти думаєш, що вони купували фарбу з олією жожоба у крамницях? Що було під рукою, тим і вибілювали.
— Можна і без відбілювання…
— Можна, але це радше барвник для тимчасового фарбування.
— Гм. А ти як знаєш?