Чому Захід панує - натепер

Щось дуже подібне відбулося на іншому кінці Євразії, де римляни — а їх теж постійно порівнювали з вовками — прийшли з краю західного осередку, перекинули його й поневолили філософів, що називали їх варварами. Полібій, грецький джентльмен, що його 167 року до н. е. взяли до Рима заручником, написав сорокатомову Загальну історію, аби все це пояснити своїм землякам. "Хто, — питає він, — може бути таким вузькочолим чи ледащим, що не хоче знати, як... протягом менш ніж п'ятдесятьох трьох років [220-167 до н. е.] римляни запанували майже в усьому населеному світі[150], адже нічого подібного в історії не було?"[151]

Цинь та Рим мали багато спільного. Кожна з цих держав є показовим прикладом переваг відсталости, поєднання піонерських організаційних методів старих осередків із військовими методами, виробленими на бурхливому прикордонні. Кожна з них нищила, поневолювала та знедолювала мільйони людей, і кожна підносила суспільний розвиток вгору швидше, ніж будь-коли до того. Цинь та Рим унаочнюють також те, що можна назвати парадоксом заворушень: коли ріки крови повисихали, їхній імперіялізм поліпшив добробут людей і на Сході, і на Заході.

Секрет успіху і Цинь, і Риму простий — числа. Цинь та Рим ішли різними шляхами, але кожна з цих держав краще за будь-якого суперника збирала, озброювала, годувала та пересувала військо.

На Сході Цинь протягом сторіч була найслабшою з шістьох держав, що воювали[152]. Вона почала рухатися до сильнопорядкової організації пізно, податок на землю було введено лише 408 року до н. е. На той час безперервні війни змусили інші держави змобілізувати всіх підкорених, оподаткувати їх та використати методи легістів заради встановлення дисципліни. Володарі робили усе можливе, аби збільшити прибутки, водночас найліпші практики швидко поширювалися, бо альтернативою наслідуванню була руйнація. Близько 430 року до н. е. держава Вей, аби збільшити продуктивність землеробства, почала збирати робітників та прокладати величезні іригаційні канали. Інші держави, зокрема (зрештою) Цинь, наслідували її приклад. Щоб захистити свою цінну зрошувану землю, Чжао та Вей збудували стіни; інші зробили так само.

У четвертому сторіччі до н. е. Цинь наздогнала інших. Саме там лорд Шан у 340-ві роки зробив собі ім'я, коли радив володареві Цинь, як перетворити державу на нічний кошмар нагляду та дисципліни.