Пробуджені фурії
- Автор: Морган Ричард
- Серия: Такеши Ковач #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-238-9
- Переводчик: Виталий Ракуленко
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Пробуджені фурії». Краткое содержание книги:
— Я питав не про це.
Він блимнув і раптом знов усміхнувся.
— Ні, не про це. Ти питав, чи вірю я, а я ухилився від твого запитання. Даруй мені. На пляжі Вчира дешева метафізика й дешева політика ідуть пліч-о-пліч, і на обидві часто є попит. Доклавши трохи зусиль, можна так-сяк прожити, роздаючи їх, але такої звички потім важко позбутися. — Він зітхнув. — Чи вірю я, що ми маємо справу з поверненням Квеллкристи Сокольничої? Я всіма силами душі хочу вірити, але як будь-якому квеллісту, мені належить подивитися на факти. А факти не підтверджують того, у що я хочу вірити.
— Це не вона.
— Малоймовірно. Але в одну менш гарячу мить сама Квелла якось запропонувала вихід із такого положення. Якщо факти проти тебе, казала вона, але ти не можеш перестати вірити — тоді принаймні не квапся судити. Почекай і побачиш.
— Можна сказати, що ця думка доволі ефективно утримує від дії.
Він кивнув.
— Здебільшого так і є. Але в цьому випадку питання того, у що мені хочеться вірити, не має стосунку до того, діяти нам чи ні. Тому що я вірю ось у що: навіть коли цей привид матиме для нас вагу талісмана, його час — зараз, а його місце — серед нас. Так чи інакше, прийдуть зміни. Гарланіти бачать це так само ясно, як і ми, і вони вже зробили свій хід. Нам лиш залишається зробити наш. Якщо врешті-решт мені випаде битися й померти за привид і пам’ять Квеллкристи Сокольничої, а не за неї саму, то це краще, ніж зовсім не боротися.
Ці слова луною гуляли в моїх думках ще довго після того, як ми залишили Сосекі Кої готуватися й погнали жучка назад Смугою. Вони, і його просте запитання. Просте переконання, що стояло за ними.
Хіба пробудженого і мстивого привида не достатньо?
Але для мене все було трохи інакше. Тому що цього привида я тримав у руках, я дивився, як місячне світло рухається по підлозі хатини в горах, поки вона поринала від мене в сон, не знаючи, чи прокинеться знову.
Якщо її можна знову пробудити, я не хотів бути тим, хто розповість їй, що вона таке. Я не хотів бачити її обличчя в ту мить, коли вона дізнається.
Розділ двадцять шостий
Далі все пішло швидко.
«Є думка, і є дія, — сказала якось молоденька Квелла, щедро крадучи, як я дізнався пізніше, з давньої самурайської спадщини Світу Гарлана. — Не слід їх плутати. Коли надходить час діяти, думка вже має бути закінчена. Коли почнеться дія, для думки вже не буде місця».
Бразил повернувся до інших і представив рішення Кої як своє. Від тих серферів, які досі не пробачили мені Санкцію-IV, полетіли бризки суперечки, але їх вистачило ненадовго. Навіть Марі Адо відкинула ворожість, наче зламану іграшку, коли стало зрозуміло, що я лиш побічно пов’язаний зі справжнім ділом. Одне за одним, у намальованому західним сонцем затінку й світлі спільної вітальні люди Вчири дали свою згоду.
Виходило, що пробудженого привида таки буде досить.
Складові частини рейду склалися разом з такою швидкістю та легкістю, що комусь вразливішому в цьому могла привидітися прихильність богів чи агентів долі. Для Кої то просто були течії історичних сил, в яких можна було сумніватися не більше, ніж у законах гравітації чи термодинаміки. То було підтвердження того, що час настав, що політичний казан кипів через край. Звісно, він мав пролитися, звісно, все мало полетіти в одному напрямку, на підлогу. Куди ж іще? Я сказав йому, що вважав це фортуною, а він тільки всміхнувся.
Хай там як, усе склалося докупи.
Команда: «Блакитні Жучки». Вони вже ледве існували як організація, але у нас зібралося чимало старих учасників, які сформували ядро, близьке до легендарного. Новачки, притягнуті за минулі роки гравітаційною силою легенди, прикинули, що чисельна пропорція на їхньому боці, і зажадали права за свою співучасть називатися відповідно. Ще через скількись років Бразил навчився довіряти декому з них. Він бачив їх на дошці й у бою. Що важливіше, він бачив, як усі вони доводили свою здатність прийняти Квеллину максиму й продовжувати жити повним життям, коли збройна боротьба була недоречна. Разом давні й молодші стали настільки близькі до бойової бригади квеллістів, наскільки її можна було отримати без машини часу.
Зброя: недбало припаркований на задвір’ї військовий глісер символізував тенденцію, яка поширилася Смугою вздовж і впоперек. «Жучки» були не єдиними, хто крутив серйозні справи й укрився на Вчирі. Хай там що приваблювало Бразила і схожих на нього до хвиль, але то був загальний потяг, що легко проявлявся через ентузіазм до порушення закону в десятку різних типів народу. Сорстаун аж кишів бандюками на пенсії й революціонерами, і здавалося, що жоден із них не хотів прощатися зі своїми іграшками назавжди. Потрусиш Смугу, і залізо посиплеться з неї, як пляшечки й секс-іграшки з постелі Міці Гарлан.