Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Група вирушила на південний схід до Агнетендорфа (нині Яґняткув), щоб відвідати ще одного друга Франка, Нобелівського лауреата з літератури Герхарта Гауптмана. Попивши чаю з письменником, який симпатизував нацистам, Франк вирушив до Бад-Айблінга, аби відвідати Ліллі Ґрау і втамувати свою потребу любові. З Бад-Айблінга до рідного дому Франка у Нойгаус-ам-Шлірзе залишався невеличкий відрізок дороги.{473}
2 лютого Франк створив канцелярію Генерал-губернаторства у вигнанні, підтримуючи ілюзію своїх повноважень. Він облаштував для цього приміщення{474} на Йозефталерштрассе, 12, у колишньому кафе Бергфріден, де він згодом проведе дванадцять тижнів, видаючи різні розпорядження і вдаючи, що нібито має якісь керівні повноваження. Час від часу він навідується до Бріґіт і дітей у Шоберхоф, але також проводить час з Ліллі у Бад-Айблінгу (за словами Нікласа, вона залишалася вірною йому до кінця життя; через багато років, коли вона померла, біля її ліжка на тумбочці було знайдено фотографію Франка). У квітні помер президент Рузвельт. Віце-президент Гаррі Трумен змінив його на посаді очільника держави. Через три тижні німецьке радіо сповістило про смерть фюрера.
Це був кінець війні і нацистському Рейху. У середу 2 травня Франк спостерігав за американськими танками, що рухалися у напрямку Шлірзе. Через два дні, у п’ятницю 4 травня, він зробив Бріґіт останній подарунок: купу банкнот, приблизно п’ятдесят тисяч рейхсмарок готівкою.{475} Брат Нікласа Норман, який був присутній, коли Франк на прощання подарував своїй дружині гроші, зауважив, що це відбулося без прощального поцілунку і без жодних теплих слів один одному. Втративши владу, Франк став боятися Бріґіт, як ніколи досі. На думку Нікласа, Бріґіт несла частину відповідальності за злочини чоловіка, через те, що заохочувала його, користувалася перевагами його керівного становища, відмовила йому у розлученні влітку 1942 року. «Якби моя мати сказала: «Гансе, не роби цього, я наказую», він би не наважився нічого зробити», — це було радше пояснення від Нікласа, а не виправдання.
Ніклас мав власне розуміння такої сильної влади Бріґіт над своїм чоловіком, усупереч його жорстокому ставленню до неї. «Він був жорстоким, аби приховати таємницю своєї гомосексуальності», — сказав мені Ніклас. Звідки він дізнався про це? З листів його батька і щоденника його матері. «Щоразу здавалося, ніби Ганс, знову і знову відчайдушно бореться, — зізнавалася Бріґіт, — аби звільнитися від свого юнацького захоплення чоловіками». Тут йшлося про час, проведений в Італії. Це був той самий Франк, який 1935 року вітав прийняття статті 175, п. А кримінального кодексу Рейху{476} і поширення заборони на гомосексуальні стосунки. Така поведінка «виражає нахили, які неприйнятні у нормальній національній громаді», проголошував Франк, і каратиметься немилосердно, «поки це плем’я не зникне». «Я думаю він був Lustknabe, гей», — сказав Ніклас.
Після прощання з Бріґіт колишній генерал-губернатор Франк повернувся до своєї вдаваної канцелярії. Він сидів у передньому приміщенні старого кафе разом зі своїм ад’ютантом, водієм і секретарем. Усі троє до кінця залишалися йому вірними. Очікуючи своєї долі, вони пили слабеньку каву.
Біля входу до кафе зупинилася машина, військовий джип американців.{477} Двигун замовк. Лейтенант Волтер Штейн із Сьомої армії США вийшов з автомобіля, озирнувся довкола, попрямував до кафе, увійшов досередини, оглянув кімнату і спитав, хто з присутніх є Гансом Франком.
— Я, — сказав рейхсміністр і колишній генерал-губернатор окупованої Польщі.
— Підете зі мною, вас заарештовано.
Штейн посадив Франка на заднє сидіння джипа. На переднє сидіння поклали щоденники, тоді джип поїхав. В якийсь момент Штейн повернув на Йозефталерштрассе, аби забрати звідти якийсь фільм, який залишався у сім’ї Штейна, поки не повернувся до Нікласа через кілька десятиліть по тому. Він дозволив мені його подивитися. Там були кадри, де Франк бавиться з псом, як їдуть потяги, було відвідування краківського гетто і дівчинка у червоній суконці.