Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
2 серпня Франк влаштував прийом на території Вавельського замку. Це була можливість для партійних чиновників поділитися думками з приводу розвитку подій. Тоді мали місце поразки на російському фронті, але інші справи йшли добре. У березні з краківського гетто вивезли всіх.{459} Це було зроблено впродовж двох вихідних днів під ефективним керівництвом унтерштурмфюрера СС Амона Гьота (згодом британський актор Рейф Файнс виконав його роль у фільмі «Список Шиндлера»). І це було зроблено через те, що Франк не хотів більше бачити руїни гетто з вікон Вавеля. У травні повстання у варшавському гетто було остаточно придушено, фінальним актом цього стало зруйнування Великої синагоги. Це було здійснено группенфюрером СС Юрґеном Штропом, який з гордістю доповідав про деталі операції у звіті, підготовленому для Франка.{460} У Варшаві тепер жило на мільйон людей менше, і Франк сподівався, що населення можна буде зменшити «ще суттєвіше», якщо гетто буде «повністю зруйновано».
Втім, хід війни змінився. В Італії скинули Муссоліні і заарештували за наказом італійського короля, а польські інтелектуали все відкритіше говорили про звірства у розташованих неподалік таборах Аушвіц і Майданек. Франк мав надію, що виявлення масових поховань у Катині з тисячами тіл польських офіцерів та представників польської інтелігенції, замордованих більшовиками 1940 року, сприятиме покращенню стосунків між німцями і поляками. Так не сталося. Поляки порівнювали Катинь з «масовими стратами у німецьких концентраційних таборах»{461}, розгублено зауважив він, і «вбивством під час здійснення колективного покарання чоловіків, жінок і навіть дітей та літніх людей».
Вечірка у Вавелі давала можливість сховатися. Того сонячного серпневого дня Франк чітко і зрозуміло занотував до свого щоденника кілька нових рядків: «З одного боку — свастика, а з іншого — євреї». Він описував прогрес, якого досягнув на своїй території: «Спочатку на території було 3 500 000 євреїв, тепер там було всього кілька компаній робітників». Що сталося з рештою? «Усі решта, скажімо так, емігрували».{462} Франк усвідомлював свою роль у цьому і свою відповідальність. «Ми усі є, так би мовити, співучасниками»{463}, — цілком спокійно занотував він.
Його стосунки з Гітлером та Гіммлером, здається, покращали, оскільки фюрер запропонував йому нове призначення, без жодної іронії, на посаду голови міжнародного центру юридичних досліджень. У нього було тепле місце губернатора, робота і друзі, а припинення чвар з дружиною сприяло злагоді у шлюбі. Ліллі Ґрау була недалеко, а ще була музика — новий твір на його честь написав Ріхард Штраус після того, як Франк втрутився і запобіг призову водія композитора на схід:
Я знайшов слова{464}, але, на жаль, партитуру роздобути не зміг. Мені сказали, що вона «зникла», безперечно, з поважних для репутації причин.
Франк дуже цінував музику і мистецтво, якими оточував себе. Як генерал-губернатор він безкорисливо взявся опікуватися важливими польськими скарбами мистецтва, підписавши розпорядження, за якими дозволялося конфісковувати відомі твори мистецтва з метою їх «захисту». Вони стали частиною художньої спадщини Німеччини. Все було доволі просто. Деякі твори відправили до Німеччини, зокрема тридцять один рисунок Альбрехта Дюрера, що було вилучено з колекції Любомирських у Лемберзі, і передано особисто в руки Герінгу.{465} Інші — зберігалися у Вавельському замку, деякі з них — в приватних кімнатах Франка. Він навіть склав докладний каталог з усіма найвизначнішими творами мистецтва, які було награбовано з метою захисту впродовж перших півроку. Цей каталог містив неабияке розмаїття вишуканих і цінних предметів: картини німецьких, італійських, голландських, французьких та іспанських майстрів; ілюстровані книги; індійські та перські мініатюри і дерев’яні гравюри; знаменитий вівтар Віта Ствоша п’ятнадцятого сторіччя, який був встановлений у Базиліці Успіння Пресвятої Богородиці у Кракові, демонтований і вивезений за наказом Франка до Німеччини; золоті і срібні вироби ювелірних майстрів, пам’ятки старовини з кришталю, скла і порцеляни; гобелени і старовинна зброя; рідкісні монети і медалі. Усе це було награбовано з музеїв Кракова і Варшави, вилучено з костелів, монастирів, університетів, бібліотек і приватних колекцій.