Чому Захід панує - натепер

Археологи вже понад сто років сперечаються щодо того, чого саме хотів Ехнатон. Дехто вважає, що він намагався запровадити монотеїзм. Неабияке наукове світило Зиґмунд Фройд доводив, що Мойсей вкрав цю концепцію в Ехнатона, коли євреї перебували в Єгипті. Безперечно, Ехнатонів "Великий гімн Атонові" та 104 псалом Юдейської Біблії "Хвала Господові Творцеві" містять дивовижні паралелі. Проте релігійна революція Ехнатона в жодному разі не була осьовою. Вона не залишала місця на особисту трансцедентність. Насправді Ехнатон взагалі заборонив звичайним смертним обожнювати Атона, що лише збільшило роль фараона як мосту між цим та потойбічним світами.

Хоч там як, атонізм ілюструє, як важко запровадити суттєві інтелектуальні зміни в суспільствах, де міцно закріпилися богокоролі. Нова релігія не мала послідовників, відтак старих богів повернули одразу по смерті Ехнатона. Храми зруйнували, революцію забули, аж поки археологи 1891 року не розкопали його місто.

То чи є осьове мислення таємним чинником, що робить рисунок 5.1 таким нудним? Коли в середині першого тисячоліття до нової ери суспільний розвиток досягнув двадцяти чотирьох балів, чи вели Конфуцій, Сократ та Будда суспільства через якийсь інтелектуальний бар'єр? І чи брак таких геніїв заблокував суспільний розвиток у другому тисячолітті?

Гадаю, ні. По-перше, проти цього хронологія. На Заході Асирія перетворилася на сильнопорядкову державу та проминула двадцять чотири бали у восьмому сторіччі до нової ери, але в західному мисленні важко побачити щось дуже осьове аж до Сократа, на триста років пізніше. Дещо ближче дзвіночок на Сході, де Цинь, Чу, Ци та Цзинь досягай двадцятьох чотирьох балів близько 500 років до н. е., саме в часи діяльности Конфуція. Проте головна хвиля східного осьового мислення надійшла пізніше, у четвертому та третьому сторіччях до нової ери. А якщо південноазійці праві в тім, що Будду треба перелатувати кінцем п'ятого сторіччя до нової ери, то, схоже, формування сильно-порядкових держав і тут випереджало розвиток осьового мислення.

Географія також проти. Найважливіші осьові мисленики походили з малих периферійних суспільств, як-от Греція, Ізраїль, батьківщина Будди Сакья чи Конфуція Лу. Важко собі уявити, як трансцендентні прориви в політичних тихих заводях могли вплинути на суспільний розвиток потужних держав.

Нарешті, проти цього логіка. Осьове мислення було реакцією на сильно-порядкові держави, в найкращому разі, байдужою до великих королів та їхніх чиновників, а часто й різко ворожою до їхньої влади. Справжній внесок осьового мислення у піднесення суспільного розвитку почав відчуватися, на мою думку, пізніше, у першому тисячолітті до нової ери, коли всі великі держави навчилися його одомашнювати та змусили працювати на себе. На Сході династія Хань так вилегчила конфуційство, що перетворила його на офіційну ідеологію, настанови класові лояльних чиновників. В Індії великий король Ашока, що явно щиро вжахнувся власних бурхливих завоювань, близько 257 року до н. е. навернувся до буддизму, але якось спромігся не відмовитися від війни. На Заході римляни спочатку знейтралізували грецьку філософію, а потім перетворили християнство на милиці для своєї імперії.