Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Конфуцій, один з освічених, але не дуже багатих ші, реагував, мабуть, на цю другу зміну, ідеалізував стабільний ритуальний порядок, що квітнув між 850 та 600 роками до н. е., і проектував його в часі назад до герцога Чжоу. Він вважав, що дотримуватися людяности (рен) — це змирити себе й повернутися до ритуалу. Це означало більше дбати про живу родину, ніж про предків; віддавати чесній побожності перевагу над показним святенництвом; цінувати доброчесність, а не походження; виконувати ритуали точно й з простими предметами; наслідувати попередників. Конфуцій вважав, що якби він зміг переконати хоча б одного володаря дотримуватися рен, то всі почали б його наслідувати й у світі настав би мир.
Мо-цзи, мисленик п'ятого сторіччя до н. е., цілковито з ним не погоджувався. На його погляд, Конфуцій неправильно розумів рен. Це означало робити добро, а не бути добрим і стосувалося всіх, а не лише твоєї родини. Мо-цзи не визнавав ритуалів, музики та герцога Чжоу. Він казав, що, навіть коли люди страждають від голоду та насильства, конфуційці "поводяться, як старці, жеруть, як хом'яки, позирають на жінок, як козли, і вештаються скрізь, як кастровані свині". Мо-цзи вбирався у грубий одяг, спав на жорсткому, їв дуже мало, ходив серед злидарів та проповідував цзянь ай, поєднання універсального співчуття з жорстким егалітаризмом. Він казав: "Стався до іншої держави так само, як до своєї, до іншої родини, як до своєї, до іншої людини, як до себе самого. ...У світі є біди, грабунки, образи та ненависть, бо світові бракує цзянь ай". Мо-цзи займався дипломатією й намагався відвертати війни. Він ходив, аж поки цілком зношував свої сандалі. Він навіть відправив 180 своїх молодих послідовників битися до смерти, аби захистити державу, що зазнала несправедливого нападу.
На мислеників, що їх зазвичай називають даоїстами, Мо-цзи справляв так само мало враження, як і Конфуцій. Шлях всесвіту, казали вони, — це змінювання: ніч і день, радість та сум. Ніщо не є постійним, ніщо не є означним. Люди їдять м'ясо, олені їдять траву, стоноги їдять змій, сови їдять щурів; хто може сказати, чия дієта найкраща? Те, що конфуційці вважають істиною, послідовники Мо-цзи мають за оману, проте в реальності все пов'язане з усім іншим. Ніхто не знає, куди веде Шлях. Ми повинні приєднатися до Шляху, але це не має бути бурхлива діяльність.
Чжуан-цзи, один з метрів дао, розповів про іншого великого даоїста, Лє-цзи. Після багатьох років пошуку Шляху він усвідомив, що вивчав ніщо, й повернувся додому.
Протягом трьох років [каже Чжуан-цзи] він не виходив. Він куховарив для своєї жінки і дбав про свиней, наче то були люди. Він не цікавився своїми студіями. Він відкинув бажання й шукав правди. Його тіло стало подібним до землі. Серед усього він залишався замкненим з Одним і саме так залишився до кінця.
Чжуан-цзи вважав, що Лє-цзи показав активність Конфуція та Мо-цзи смішною — й небезпечною. Він уявляв собі, як хтось каже Конфуцієві: "Ти не можеш витримати страждання одного цього покоління, тому ти йдеш і спричиняєш страждання десяти тисяч наступних поколінь. Чи ти свідомо такий нікчемний, чи ти не розумієш, що робиш?.."
Неправильне не може не спричинити шкоду, а діяльність не може не бути неправильною. Мо-цзи, навпаки, видавався Чжуан-цзи "одним з добрих людей цього світу", але таким, що позбавив життя радости. "Послідовники Мо-цзи вбираються у шкіру та грубий одяг, дерев'яні черевики чи мотузяні сандалі, не зупиняються ані вдень, ані вночі і вважають таку шалену діяльність своїм найбільшим досягненням". Але наслідком цього є лише "важке життя та неважлива смерть... Навіть якщо сам Мо-цзи міг це витримати, як міг він сподіватися, що так буде жити решта світу?"
Мо-цзи заперечував Конфуція, Чжуан-цзи заперечував Конфуція та Мо-цзи. Але так званий традиційний легізм заперечував їх усіх. Легізм був антиосьовою течією, легісти (законники) були більшими мак'явеллістами, ніж сам Мак'явеллі. Легісти вважали, що рен, цзянь ай та дао не бачили суті справи. Спроби вийти поза межі реальности — це глупство: боговиті королі поступалися організованим шукачам ефективности, і решта нас мусить мати програму. З погляду лорда Шана, прем'єр-міністра Цинь та напрямного вогника легістів, метою була не людяність; метою було "збагачувати державу та зміцнювати її військову силу"[147]. "Не поводься з іншими так, як ти хотів би, щоб поводилися з тобою, — казав лорд Шан, — якщо ти вчиниш щось таке, що ворог зробити посоромиться, ти матимеш перевагу". Не треба ані бути добрим, ані робити добро, бо "держава, що використовує негідників, аби правити добрими, завжди має порядок і міцнішає". І не треба витрачати час на ритуали, активізм чи фаталізм. Натомість треба створити загальні закони з жорстоким покаранням (відрубання голови, похорон живим, тяжка праця) і суворо підпорядкувати їм усіх. Легісти полюбляли казати, що закони, подібно до жорсткої рамки, впорядковують безладні речі.
147
"збагачувати...", "Не поводься...", "Держава...": Book of Lord Shang 8.8 and 20, translated in Duyvendak 1928.