Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
Коли Блок прийшов до лабораторії наступної середи, в підвальній кімнаті вже не було столу, а чоловік, який видав йому квиток, кудись подівся. Блок спробував щось з’ясувати в інших людей у підвальному приміщенні, але коли спитав їх про цього чоловіка, то один із них сказав: «Ми теж не знаємо, хто це був».
Блок більше не повертався до цієї лабораторії, але в 1968 році, на останньому курсі Фізико-технічного інституту, він разом із товаришами провів у гуртожитку деякі експерименти з телепатії. Один із присутніх зосереджував свою увагу на одній із п’яти карт, що лежали на столі, а інший намагався прочитати його думки з десятиметрової відстані.
У той же період Блок відвідав лекцію Юрія Камінського, присвячену його телепатичним експериментам — обміну сигналами з актором Карлом Ніколаєвим. Лекція проходила в клубі. На вулиці не було жодних повідомлень про неї, але зала була повна. Камінський не лише розповідав про власні експерименти, а й наводив різноманітні приклади, в тому числі згадав одного медіума з Австрії, який розшукував зниклих дітей і розслідував злочини.
Блок і надалі цікавився дослідженнями в галузі парапсихології, але не міг знайти жодних публікацій на цю тему. Постійно ходили чутки про різні експерименти, але він міг лише здогадуватися про масштаби цієї роботи.
Закінчивши навчання у ФТІ, Блок влаштувався на роботу до Московського радіотехнічного інституту і разом із друзями продовжив свої експерименти з парапсихології. Одного дня він зустрів дівчину, яка вчилася разом із ним. Вона дала йому квиток на Третій всесоюзний з’їзд парапсихологів, який мав відбутися в Інституті цивільної авіації в Москві. Блока вразив той факт, що в Радянському Союзі може бути така річ, як всесоюзний з’їзд парапсихологів, — при тому, що згідно з марксизмом-ленінізмом парапсихології не існує.
Дорогою до інституту Блок зустрів невисокого сивого чоловіка років п’ятдесяти й спитав у нього, як пройти до Інституту цивільної авіації. Чоловік відповів, що теж туди йде. «Мене звуть Олександр Спіркін, — сказав він, протягуючи руку. — Ви, можливо, читали мій підручник із марксистсько-ленінської філософії».
«Хто ж не знає Вашого підручника? — сказав Блок, геть ошелешений. — Але хіба марксистсько-ленінська філософія може поєднуватися з інтересом до містицизму?»
«Цілком може, — відповів Спіркін добродушно. — Діалектична філософія має ту перевагу, що сьогодні можна включити до неї все, що заперечувалося вчора, в тому числі містицизм».
На з’їзд зібралося близько чотирьохсот осіб, і зала була заповнена вщерть, хоча цю подію ніяк не рекламували. Першим промовцем був Геннадій Сергеєв, доктор наук із Ленінграда, який розповів про експерименти з Кулагіною — однією із кількох екстрасенсів у Радянському Союзі, здатних пересувати предмети. Потім біофізик із Новосибірська розповів, як одному екстрасенсу вдалося провести білу мишу лабіринтом, а також про те, як присутність миші, яка вже одного разу здолала лабіринт, впливала на іншу, недосвідчену мишу і допомагала їй пройти лабіринтом швидше. Промовець із лабораторії біоінформації, яку Блок відвідував кілька років тому, описував спроби вгадати вміст закритих скриньок.
Наприкінці дня один із промовців сказав: «Ми сподіваємося зібратися знову в наступному році». Але ні дати, ні місця проведення наступного з’їзду повідомлено не було. Блок так і не дізнався, хто організував цей з’їзд, що відбувалося на першому та другому з’їздах, чи відбулися потім четвертий або п’ятий з’їзди. Він також ніколи не бачив жодних публікацій, присвячених тим роботам, що описували на цьому з’їзді.
Минув якийсь час, і Блок почав втрачати надію на те, що йому вдасться задовольнити свій інтерес до парапсихології. Проте саме тоді, коли він був уже готовий відмовитися від цієї ідеї, його познайомили з московським містиком Валерієм Сергійовичем Авер’яновим, відомим також під іменем Вар Авера.
Якось до Блока завітав його друг Ігор Степанков, який працював двірником, водночас займаючись вивченням йоги та праці Шпенглера «Присмерк Європи». Степанков часто розмовляв із Блоком про йогу, але саме того дня він запропонував другові зустрітися з його новим учителем. Блок погодився, і вони поїхали в середмістя Москви, де в старому двоповерховому будинку, в підвальній квартирі, мешкав Авер’янов.
Авер’янов мав світле волосся й непоказне, але виразне вузьке обличчя. В його кімнаті стояв невеличкий стіл, завалений рукописами та книжками, шафа з особистими речами та довга дерев’яна лава — мабуть, для гостей. На стіні висіло дві великі картини: одна, абстрактна, була схожа на якусь космічну війну, друга була жіночим портретом у реалістичному стилі. В кімнаті були присутні також двоє учнів Авер’янова — Валера та Наташа.