Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:

Радянський Союз став першою в історії державою, в якій офіційна ідеологія пронизувала всі сфери й рівні життя, перетворюючи громадян на безликі та взаємозамінні гвинтики колосальної системи. Американський журналіст Девід Саттер, який у 1970–1990-ті роки працював кореспондентом в СРСР, в своїй книзі показує життя радянських людей і трагічні наслідки цього соціального експерименту.
1 ... 121 122 123 124 125 126 127 128 129 ... 206
Перейти на страницу:

«Якщо він помер, — сказав більш балакучий із цих двох чоловіків, — то не похований на жодному цвинтарі. Ми перевірили всі цвинтарі в Чехословаччині».

Блок і Хронопуло раптом втратили будь-яке бажання брати участь у цьому експерименті. Перевірити всі цвинтарі в Чехословаччині була здатна лише одна організація.

«Як правило, — сказав Блок, намагаючись якось виплутатись із ситуації, — подібні запитання залишаються без відповіді». Проте ті двоє наполягали на спробі й, розігрівши тарілку, поставили своє запитання й отримали якусь непевну відповідь. Тоді Блок спитав їх: «Якщо ви хочете знайти цю людину, чому не спитаєте чеський уряд?» — «Чехи можуть не сказати нам, — відповів другий, спокійніший чоловік. — Вони нікому не розповідають про те, що роблять. Ми їм не довіряємо». А другий додав: «Ми вважаємо, що містицизм є одним із каналів інформації».

«Що ви розумієте під каналом інформації?» — спитав Блок.

«Візьміть жінку з голими колінами. Вона вас не бачить, але починає прикривати коліна, коли ви на неї дивитесь. Це телепатичний зв’язок між людьми, який теж може стати засобом прання інформації. Можна розробити щось на кшталт телепатичної передачі даних, яка призначатиметься лише одній людині, й ніхто інший не зможе цю інформацію перехопити».

Блок сказав, що їх із Хронопулом цікавить лише дослідження механізму передавання інформації, а також діагностика і зцілення. На це більш балакучий чоловік відповів, що для них важливий не спосіб дії цього механізму, а спосіб його використання.

Коли Блок і Хронопуло зібралися йти, двоє чоловіків звернулися до них, правильно назвавши їхні імена та по батькові (хоча, знайомлячись, вони називали лише імена), і сказали, що працюють в Інституті дистанційних комунікацій, який є дуже закритою військовою установою. Вони запросили їх на семінар, що мав відбутися в одному з районних відділів ДАІ.

Хронопуло йти не хотів, бо відчував якусь небезпеку в подальших контактах. Блок же на семінар прийшов, послухав там виступ філософа, який говорив про теорію паранормальних явищ, включно із телепатією, а також побачив цілителя, який демонстрував свої діагностичні здібності. Ще одним демонстратором був викладач марксизму-ленінізму Жариков, який умів пересувати предмети. На наступному семінарі Жариков мав показати ці експерименти детальніше. Один із чоловіків, які запросили Блока, дав йому номер телефону Жарикова, але коли Блок зателефонував йому, щоби дізнатися про місце та час цієї демонстрації, той сказав, що вона не відбудеться. Пізніше Блок довідався, що вона таки відбулася, але вони з Хронопулом нібито довели своєю несхильністю до співробітництва, що не становлять справжнього інтересу для головних покровителів містицизму й парапсихології у Радянському Союзі.

9

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА

Говорячи мовою політики: якщо за умов терору більшість людей поступляться, то деякі люди встоять... Говорячи по-людськи, не вимагається нічого більшого, і нічого більшого не можна тверезо просити, щоб ця планета лишилася місцем придатним для людського життя.

Ханна Арендт. «Банальність зла. Суд Айхманом в Єрусалимі»
МОСКВА, 6 ЛЮТОГО 1987 РІК

Низьке північне сонце освітлювало фасади житлових п’ятиповерхівок, залишаючи їхні торці в темно-синій тіні, а сильний вітер розгойдував на балконах жорстку від морозу випрану білизну, розвішану на зледенілих мотузках, і роздмухував сніг.

Нескінченна зима лише підкреслювала одноманітність і безрадісність життя в цьому південно-західному районі Москви й посилювала відчуття, що в Радянському Союзі ніщо й ніколи не зміниться. Проте саме цього ранку, коли дорогами курсували автобуси, а заледенілими стежками між рідко насадженими березами пробиралися закутані жінки, в одному із цих будинків відбулася зустріч, яка довела, що в СРСР щось таки змінилось і ця зміна є доволі значущою, щоби вплинути на життя мільйонів людей.

Вікно кухні запітніло від пари із чайника. Ростислав Євдокимов і Лев Волохонський, які щойно вийшли з табору для політичних в’язнів, сиділи й чекали, поки їхня приятелька замовляла телефонну розмову з одним із радянських емігрантів на Заході. «Вітаю, — сказала нарешті жінка після тривалого очікування, — я телефоную з дому. Волохонський і Євдокимов сидять поруч. Вони приїхали вчора потягом».

1 ... 121 122 123 124 125 126 127 128 129 ... 206
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)