Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
Всі троє продовжували вивчати парапсихологію з Митрофановим в Інституті фізкультури, поки в січні 1981 року партком інституту не змінив свого ставлення до цього гуртка. Митрофанова викликали на партком і сказали, що парапсихологія — не марксистська наука, а містицизм може привести людей до релігійного світогляду. Одного вечора Митрофанов зібрав разом членів гуртка і сказав: «Нам заборонили тут збиратися. Ми продовжимо свої заняття, але це має бути приватно».
Багато хто з учасників групи і справді продовжив відвідувати заняття приватно, але підтримувати роботу гуртка з меншою кількістю людей і без організаційної структури стало набагато важче. Водночас влада почала всіляко дошкуляти тим, хто виявляв інтерес до парапсихології.
Хронопула знову викликали до керівництва інституту — цього разу до заступника директора, який попередив його, що в КДБ занепокоєні продовженням його зустрічей із парапсихологами й що це може зашкодити його кар’єрі. Його попросили також залишити посаду керівника лабораторії. Заступник директора заявив, що «керівні посади можуть обіймати тільки ті люди, що поділяють нашу ідеологію».
Проте незабаром трапилася дивна річ. До Хронопула підійшов колега (той, що колись запросив Блока на перегляд фільму в клубі ім. Макаренка) і спитав: «Юрію Георгійовичу, що б Ви сказали, якби Вам запропонували займатися парапсихологією в одній закритій установі?» Хронопуло спитав, чому він хоче це знати. «Цікавлюся суто теоретично», — була відповідь.
«Я не хочу працювати в закритій установі, — відповів Хронопуло. — Я не хочу додавати парапсихологію до знарядь війни».
Цей колега підходив до Хронопула ще кілька разів. «Слухайте, — говорив він, — якби ви працювали в закритому інституті, то принаймні задовольнили б свій інтерес».
«Краще не мати із цим нічого спільного», — відповів Хронопуло, і колега припинив свої спроби.
Після всього цього Хронопуло, Блок і Крочик зрозуміли, що, попри переслідування парапсихології силами КДБ, держава хоче здобути з неї максимальний зиск, особливо якщо її можна якось використати у воєнних цілях. Парапсихологія була заборонена, але лабораторії у Фурманному провулку дозволили працювати — щоби приваблювати всіх, хто цікавиться цією темою, та виявляти серед них охочих працювати на радянську воєнну машину.
Крім парапсихології, Блок і Хронопуло вже давно цікавилися спіритизмом. Блок уперше взяв участь у спіритичному сеансі ще в 1960-х роках у Ярославлі.
Спосіб, у який вони спілкувалися з духами, був аналогічний тому, що застосовується спіритами в усьому світі. Вони малювали стрілку на тарілці, підігрітій на свічці, а потім півколом писали літери на аркуші паперу. Поставивши тарілку на аркуш, вони якомога легше клали на неї руки й стежили за її рухом, щоб отримати відповіді на запитання.
Якось грудневого вечора обох чоловіків запросили на зустріч до квартири одного сорокап’ятирічного парапсихолога, який займався дослідженнями способів омолодження. Їм сказали, що там вони можуть зустрітись із цікавими людьми.
Квартира, де відбувалася зустріч, була заповнена книжками з окультних наук, астрології та парапсихології. На кухні була система труб, з’єднана краном із пристроєм для очищення води, який містив механізм іонізації води сріблом. Вода проходила також через «активоване вугілля» та систему магнітів. Господар помешкання пояснив, що об’єднав в одну систему всі методи очищення води, які коли-небудь описувалися в журналах. Отриману воду він заморожував у морозильнику, а потім пив талу воду. Він запевняв, що ця вода омолоджує, і справді, він виглядав активним і бадьорим чоловіком, хоч і трохи параноїдального типу.
Коли Блок і Хронопуло сіли у вітальні, їх познайомили з двома чоловіками, яких вони раніше ніколи не бачили. Чоловіки назвали свої імена та по батькові, але не назвали ні прізвищ, ні місця роботи. Вони сказали, що не запитують про прізвища Блока та Хронопула й не хочуть, щоб їх запитували про їхні. Однак, незважаючи на явну готовність дозволити Блоку та Хронопулу зберегти анонімність, обидва чоловіки не приховували, що знають про них багато, і виказували неабияку повагу до їхніх здібностей. Почалася бесіда про парапсихологію та проблеми передання інформації. Нарешті один із них, активніший, сказав, що вони хочуть провести експеримент за допомогою тарілки, бо їм потрібна відповідь на одне дуже важливе запитання. Вони розповіли, що мають інформацію, нібито один чеський парапсихолог на прізвище Павліта знайшов спосіб створювати біополе без людини, користуючись якимось апаратом. Це відкриття має для них великий потенційний інтерес, тому їм потрібно знайти цього Павліту — на жаль, він два роки тому зник, і відтоді про нього нічого не чутно.