Індоарійські таємниці України

Проте очевидне й те, що не всі Білгороди можна прив’язати чи то до білого кольору, чи то до поняття гарний. Це стосується, зокрема, й нинішньої Білогородки, села в Києво-Святошинському районі української столиці. Білогородка колись була великим і славним містом Білгородом, перша літописна згадка про яке датується 980 роком. Ним володів тоді великий київський князь Володимир Святославович. Поряд із Білгородом згадуються й інші міста, які в своїх назвах містять компонент із значенням «фортеця: Вишгород, Трипілля, Заруб тощо.

Рів і вал оточували це місто площею понад 20 га. Білгород належав до числа найбільших міст Київської Русі, що перевищував розмірами навіть Чернігів і Переяслав. Він був одним із важливих пунктів оборонної системи Києва, славився пишно оздобленими кам’яними палацами й храмами, був тимчасовою резиденцією київських князів. Ним намагалися оволодіти князі, що претендували на київський престол. У Білогородці виявлено залишки пізньотрипільського поселення ІІІ тис. до н.е., могильник доби бронзи (ІІ — І тис. до н.е.), посуд зарубинецької культури та інші пам’ятки.

І досі на берегах Ірпеня можна бачити потужні укріплення Білгорода — глибокий рів і вал заввишки 10–12 метрів. Це зайвий раз дає підстави гадати, що Біл у назвах Білгород, Біловіж, Білопіль не завжди означає білий. У даному випадку він, найімовірніше, якось характеризує фортецю, скажімо, «міцна», «нездоланна», «неприступна» тощо. І тут звертає на себе увагу компонент, що міститься в іменах старшого брата Крішни: Баладева, Балавіра, Баларама, Балабгадра чи просто Бала. Вже мовилося, що в санскриті bala (хінді bal) — «сила», «міць», «могутність», «потужність». Тож назва Білгород може означати те саме, що й санскр. Балапура (хінді Бальпур) — «Балопіль». А якщо зважити, що в деяких слов’янських мовах, наприклад, польській, білий буде bialy, то первісне Балопіль могло цілком трансформуватися в зрозуміліше Б’ялопіль та Білопіль і переосмислится з «Мо<358>гутня фортеця» в «Біла фортеця». Таким чином, білий означатиме тут не «гарний», не «вільний», а «могутній».

Двійником Білополя є Білгород. І тоді ці назви виявляються значеннєвими двійниками печенізькій фортеці Сакаката на Дністрі, про яку в Х ст. мовить Костянтин Багрянородний і яка з печенізько-половецької мови теж означає «Могутня фортеця». І тепер можна реконструювати оригінальну назву фортеці Аспрон. У дусі інших п’яти печенізьких назв її первісна назва мусила бути Балаката — «Могутня фортеця». А що ката — «фортеця» споріднене з укр. хата (недарма постав вираз мій дім — моя фортеця), то на українському терені народна етимологія могла видозмінити вже не зовсім зрозуміле Балаката в Білохата, Білохатка (пор. іспанський еквівалент — Касабланка). А хата, хатка досить вживані в українських назвах (П’ятихатка, П’ятихатки) і навіть прізвищах (Білохатько, Новохатько). Балаката й Сакаката, в свою чергу, семантичні двійники назви Сквира (Сквара, первісно Саквара) на Київщині. Сквира-Сквара-Саквара теж «Могутня фортеця» (про Сквиру див. окрему статтю).