Індоарійські таємниці України
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Індоарійські таємниці України». Краткое содержание книги:
Широке залучення індійського та іранського мовного фактографічного та культурологічного матеріалу дозволило по-новому осмислити давні й нинішні українські реалії, пояснити низку винятково важливих для вітчизняної історії термінів та імен, показати, що назви «Україна», «Русь», «українці», «козак» сягають тисячолітніх часових глибин.
І що українська історія творилася рівнобіжно з історією найдавніших цивілізацій світу.
Слов’янські писемні джерела подають назву Боспор як Воспор. Тому не виключено, що Воспор — пізніша трансформація давнішої назви Вішапур, Вішпур. Цікаве й те, що назва Вишгород іноді пов’язується з походженням Києва: деякі літописні версії навіть стверджують, що гора Хоревиця в Києві колись називалася Вишгород.
Таким чином, назва Вишгород означає не «Високе/Вишнє місто», а «Місто роду/племені», «Родове/Племінне місто». Його семантичним двійником виступає літописний Родень у гирлі Росі, назва якого теж тлумачиться як «Родове, Племінне місто», «Місто роду, племені». І цьому анітрохи не суперечить те, що назву Родень пов’язують і з Родом, який тотожний ведійському Рудрі — і термін рід/род і божество Род тісно взаємопов’язані.
Тож Вишгород справді високе місто, але насамперед у соціальному, не в географічному плані. Географічна прив’язка тут — вторинна.<352>
Аспрон — Гаспра — Білгород
Візантійський імператор та історик Костянтин Багрянородний у творі «Про управління імперією» (Х ст.) подає назви шести печенізьких фортець на Дністрі: Аспрон, Тунґата, Кракнаката, Салмаката, Сакаката, Ґієуката (КБ, 298). Назви п’яти з цих печенізьких фортець розглянуті в статті «Індія і загадкові печеніги». А про найпершу з фортець, Аспрон, піде мова зараз. Про неї Костянтин Багрянородний мовить, що пачинакити (печеніги) називають її «Аспрон, бо її каміння видається зовсім білим» (КБ, 298). З назвою Аспрон споріднена й назва селища Гаспра на південному березі Криму, між Ялтою і Алупкою. Ця назва теж виводиться від грец. аspra — «білий», нібито за відшарування світлих гірських порід (ТСУ, 95).
Дослідники ототожнюють Аспрон із пізнішим Аккерман (з тюркських мов — Біла Фортеця) і нинішнім Білгородом-Дністровським.
Білгород-Дністровський на Одещині має багату історію і впродовж століть не раз міняв свою назву. Перше укріплення його було зведене на правому березі Сіверського Дінця, на крейдяній горі, а потім — і на березі Дніпровського лиману. У VI ст. до н.е. тут була фінікійська колонія Офіуса, у V ст. до н.е. — грецьке місто Тіра. Римляни, захопивши місто, назвали його Альба-Юлія. У 545 році місто належало антам, які назвали його Туріс (Тіріс). Пізніше воно звалося Акліба й було зруйноване. Нове місто звели слов’янські племена тиверці та уличі й назвали Білий Город, нібито через будівлі з білого каменю. Кілька разів його згадує літописець Нестор. Візантійці називали його Левкополь — «Білопіль». 1204 року місто захопили венеціанці й перейменували на Монкастро (Маврокастрон). Угри називали його Ферієрвар (Ференцвар). Окуповане королівською Румунією місто звалося Читате-Альба — «Біле Місто». 1503 року місто зайняли турки й назвали Ак-Кермен — «Біла Фортеця». 1812 року, після російсько-турецьких війн місто перейшло до Росії, але турецька назва лишилася. 1944 року місту повернуто слов’янську назву — Білгород. А що був і російський Білгород, то українському місту додали означення за річкою, на якій воно стоїть — Дністровський (ЗН, 183–184). У Білгород-Дністровському, давній Тірі, знайдено напис ІІ — ІІІ ст. з ім’ям Магадава. Це одне з імен індійського Шіви — Махадева, тобто «Великий бог» (ІА, 252). <353>
Печеніги й половці, як мовилось у початкових статтях цієї книжки, виявляють мовну й етнічну спорідненість з індійськими козаками — раджпутами. А наступні за Аспроном фортеці візантійський автор передав в оригінальному звучанні. Про це свідчить хоча б те, що в назвах усіх їх наявне ката, споріднене із санскр. kota — «фортеця», «укріплення» (СРС, 174). Але назву першої фортеці Костянтин Багрянородний чомусь переклав грецькою — Аспрон, що означає Біла Фортеця.
Є велика ймовірність того, що оригінальна назва першої фортеці теж містила компонент ката, як і назви інших п’яти фортець. У цьому плані показова Біла Вежа, засвідчена в історичній Половецькій волості на Берестейщині, яка існувала в складі Великого Князівства Литовського й Речі Посполитої (ХІІІ — ХІХ ст.). До Половецької волості належали села Піщатка (Половецька), Хлевище, Терехи, Суходіл, Голя (Половці), які тепер входять у Кам’янецький район, утворений 1940 року. Кам’янецький район на заході прилягає до Підляшшя — й повністю український. На півночі обіймає Біловезьку пущу, під лісом — 27 % території. Районний центр — місто Кам’янець (давньоруське каменец означає «фортеця»), за 40 км від Берестя, на р. Лісній. Засноване, як вважається, 1276 року Олексою, волинським будівничим за наказом князя Володимира Васильковича. Тоді ж у місті було споруджено й Білу Вежу (СБ, 146, 250).
Ця назва до певної міри підтверджує, що назва першої фортеці на Дністрі могла означати українською Біла Вежа. Тобто оригінальна назва печенізької фортеці мусила мати другий компонент із значенням «фортеця», як і в назвах інших п’яти фортець. Серед печенізьких фортець на Дністрі є Кракнаката, назва якої тлумачиться як «Фортеця Крішни», тобто вона пов’язується з Крішною, божеством, дуже популярним у Раджастхані (Індія) й у раджпутів, з якими виявляють спорідненість печеніги й половці. Крішна та його імена рясно відбиті в прізвищах запорозьких козаків і сучасних українців, його знає «Влесова книга» під іменем Кришень. А поклоніння Крішні невіддільне від поклоніння його старшому братові, землеробському божеству, що має імена Баладева, Балавіра, Баларама, Балабгадра чи просто Бала (санскритські форми). І його імена рясно відбиті в запорозьких козаків і сучасних українців, особливо Бала (хінді Баль), Балавіра (хінді Бальвір, пендж. Балбір), Баладева (хінді Бальдев). Вони відбилися в українських прізвищах як Баль, Бальвір, Балвір, <354> Балбир, Балбиренко, Болудей і Білдей (про ці прізвища див. окремі статті). Ім’я Балодей фіксується в боспорських написах ІІІ століття, з чого й висновок, що в Боспорському царстві знали божество і ім’я Балодей (дей тут споріднене із санскр. дева, хінді дев — «бог»), і божество під таким іменем — тобто Баладеву, старшого брата Крішни.