Індоарійські таємниці України

Індоарійська наповненість напису очевидна: тут присутні сінди й інші індоарійські племена, які входили до Боспорського царства. Присутній і Перісад, один із п’яти царів боспорської династії Перісадів (пор. українські прізвища Пересад, Пересада, Пересаденко тощо), які, судячи з усього, й походили з племені сіндів; ім’я Перісад має індійські паралелі (див. окрему статтю). Дружину Перісада з наведеного напису звали Камасарія, а це ім’я і собі має індійські відповідники. У ньому компонент кама означає «любов», «кохання». І водночас Кама — індійський бог кохання, син Вішну й Лакшмі. А Лакшмі якраз тотожна балтійській Лаймі та грецькій Афродиті, син якої — Ерот, уже грецький бог кохання (ТРС, 100–117).

Ім’я Шакра, «Могутній», в індійській міфології має Індра — цар богів і ватажок небесного воїнства. Ім’я його рясно відбите в бал<369>тійській і слов’янській міфології та фольклорі, про нього не раз згадує «Влесова книга». Індрані, дружина Індри (пор. Елза Індране — відома латиська письменниця) звалася Шачі — «Могутня», що спонукає згадати місто Шацьк і Шацькі озера на Волині — ареалі з потужним індоарійським пластом. В Україні є водойма з назвою, спорідненою з назвою Сквира: біля Сосниці на Чернігівщині під 1666 роком фіксується озеро Сквирень, яке згодом виступає під назвою Сквиринець. Сюди ж долучаються місто Саки в Криму й однойменне озеро, інша назва якого — Саське. Очевидно, що назви Шацьк і Сквира, Шацькі озера й озеро Сквирень/Сквиринець об’єднує спільний компонент шак/сак/ск із значенням «дужий», «сильний», «могутній», споріднений з індоіранським шак/ сак — «могти». Сквирка — притока Росі, а іншою притокою Росі є Саковиця, по-санскритському Шакаваті, хінді — Сакаваті. Тож санскр. шак (хінді й іран. сак) досить рясно відбите в українських назвах, а зокрема, що особливо важливо, у гідронімах. Воно відбите і в назві однієї з печенізьких фортець на Дністрі — Сакаката. Назва її в такому разі тлумачиться як «Сильна/Могутня фортеця».

Важливо й те, що річка Сквирка (Сквира, Сквира-Руда) — притока Росі. А назву Рось, як і етнонім Русь, ми пов’язуємо з санскр. vrisha (хінді vrish) — «самець», «бик». Де початкове в відпало, як це іноді має місце на слов’янському й індійському грунті: врожай і рожай, Владислав і Ладислав, Володимир і Ладимир, санскр. врішабга і рішабга — «бик». Цю думку підтримують і найдавніші писемні фіксації гідроніма Рось: Рша, Ръсь, Рсь тощо (СГУ, 475). Тобто назва Рось тлумачиться як Бик, Самець. Таке тлумачення підтримує назва ще однієї притоки Росі — Роська, яка має другу писемно зафіксовану назву — Самець (детальніше: ТРС, 28–38). Тому гідроніми Сквара, Скварівка можна співвіднести з санскр. shakvara — «бик», «бугай», «віл» (СРС, 632). Слово це складають дві значимі основи — шак+вара, де шак уже знайоме нам слово від санскритської дієслівної основи шак — «могти», «бути сильним/могутнім». А вара — «самець», «бик», у весільній термінології — «жених», «муж», «чоловік» (СРС, 631, 565). І якщо в індійській і слов’янській гідронімії чимало назв із значенням Бик, Жеребець, Вепр, Кабан, Самець тощо, то так само річковою назвою могло служити й слово шакавара, шаквара — «дужий бик», «могутній самець». Можна припустити, що на іранському, скіфському чи й слов’янсько-балтійському грунті воно трансформувалося в саквара, сквара, а тоді й у сквира. <370>