Василь Стус: життя як творчість
- Автор: Стус Дмитро Васильович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 966-359-029-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Василь Стус: життя як творчість». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Nobody knows how to explain the mystery of fame. Often a person who has spent all his life at the very core of events falls into oblivion right after his death. Vasyl Stus became renowned only after his reburial in 1989. What was the reason? His poetry? His heroic life? His irreconcilable position? Or his ability to be compassionate?
In his attempt to answer these and other questions, the poet’s son Dmytro masterfully combines the objective data of Vasyl Stus’s biography with his own private recollections and observations about his father. His book offers a paradoxical interrelation of contexts combining the highbrow scientific with fiction-like styles.
This book shows Vasyl Stus through the eyes of his son and researcher against a background of “belated nation-making”.
For a wide circle of readers: from students to academics.Введите сюда краткую аннотацию
Отож, коли наприкінці 1970-го до рук Василя Стуса потрапила його перша друкована збірка — це стало для нього цілковитою, і вже приємною, несподіванкою. Бо коли в 1969-му він ще мав якісь вагання — передавати книжку за кордон чи ні — то в 1970 вже не було жодних сумнівів, що його вірші в Україні не друкуватимуть.
Нарешті й він має свою книжку!
Василя приємно здивувала передмова невідомої йому Аріядни Шум, яка відзначила головні особливості поетової творчости, ненав'язливо допомагаючи читачеві сприймати ускладнені поетичні побудови.
Критик відзначила надзвичайно широкий діапазон Стусової лірики, що «йде від спроб італійського сонету, через народнопісенні строфічно побудовані вірші до найбільш сміливого верлібру». Однак, на думку дослідниці, «не інструментація, не ритм і не рима є найцікавішими в Стуса, а образність його вислову, яка, у пов'язанні з дуже своєрідним світосприйманням, дає нам стиль ориґінального поета-імажиніста з певною закраскою сюрреалістичної композиції»[515].
Усвідомлюючи кризу традиційного поетичного слова, яке надто довго було переобтяжене соціальними, народницькими, моральними, класовими і ще якими там функціями, Стус періоду «Зимових дерев» крокував у фарватері імажиністських пошуків «нової вмотивованости» або «нової реальности» слова.
І Стус був не самотнім у цьому пошуку. Шукали способи зупинити словесну девальвацію в українській літературі того періоду й Ігор Калинець, і Василь Голобородько, і Микола Воробйов, і Ліна Костенко… Повертаючись до передмови А. Шум, хочеться лише відзначити, що властива імажинізму «переплавка» образу з декоративної текстової оздоби на основну подію художньої реальности, що стає ритмічною одиницею композиційного становлення вірша, хоча й властива природі Стусової творчости, але аж ніяк не є її (творчости) домінантною. Аналізуючи поетові вірші 1960-х, завжди надміру переускладнені образами, часто ловиш себе на думці, що вони хоча й є своєрідними емблемами неназваних ідей, хоча й виконують композиційно-творчу функцію, але значно більше пов'язані з реалізмом і навіть натуралізмом, аніж це здається на перший погляд. Інша річ, що відчитати цей закодований буттєвий план вдається далеко не кожному і не з першого разу.
У частині віршів («Куріють вигаслі багаття…», «Сине небо обрієм пролилося…») на побудову віршового тексту справді працює властива імажизму конкретна образна точність, натомість у циклі «Костомаров у Саратові», віршах «Звіром вити, горілку пити…» та «Сто років, як сконала Січ…» віршотворча модель поета значно ближча акмеїстичній традиції, підпертій українською історією. Модерні засоби віршетворення поет використовує передусім для «відмивання» слів, «затертих» буквальним вживанням і псевдопатріотичним патосом. Під пером майстра це стає потужним засобом повернення словам справжніх смислів.
Активно залучає поет до своїх творів архаїку й діалектні слова[516], що часто стають ситуативно зрозумілими на рівні чуття, й контекстного, а не конкретного значення. Широко представлена в збірці й історія України, доповнена сучасними візіями, баченнями та передчуттями:
Наявні в збірці й відверто публіцистичні вірші, «іделогічно» доволі чужі модерному мистецтву: «Балухаті мистецтвознавці…», «Не можу я без посмішки Івана…» та ін.
Навіть цих нечисельних прикладів досить, аби зрозуміти, що ранній Стус не перебуває у фарватерах модерних течій, а лише використовує їх формальні набутки.
515
Аріадна Шум. Вступна стаття // Василь Стус. Зимові дерева. — С. 1.
516
Упорядники «Зимових дерев» навіть додали до збірки «Словник невідомих і маловживаних слів», розміщений у кінці книжки.
517
Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 91.