Коли курява спаде
- Автор: Алай
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7534-5
- Переводчик: Надежда Анатольевна Кирносова
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Коли курява спаде». Краткое содержание книги:
У романі «Коли курява спаде» (1998), який зробив Алая знаменитим і за яким знято телесеріал, досліджується психологія влади, якою вона постає на ґрунті тибетського життя середини XX століття, до приходу в цей регіон Червоної армії Китаю і приєднання Тибету до КНР. У центрі роману — життя родини місцевого правителя. Оповідь ведеться від імені його нібито недоумкуватого молодшого сина. Читач знайомиться не лише зі способом життя тибетців, а й з пануючими у країні порядками, де були магічне зілля і феодальні чвари, голод і проституція, шлюби й війни, на які йшли заради захоплення земель та влади, — й усе це на тлі відрубування голів, привселюдного побиття, відрізання язиків, рук і ніг…
Туси Мерці сказав своєму спадкоємцю:
— У них не було ні рушниць, ні зерна, і от ти віддав їм ці речі просто так саме тоді, коли вони дуже їх потребували. Тож почекаємо, коли ти з'ясуєш, чого ще бракує туси Вангбо, тоді й розпочнеш діяти, гадаю, буде ще не запізно.
Брат захворів.
Батько наказав йому лікуватися.
Тож старший брат сидів у фортеці на кордоні хворий і чекав, коли туси Вангбо розпочне атаку. Він уже приготувався відповісти нападнику нищівним ударом.
Проте туси Вангбо, який зовсім нещодавно посів своє місце, пішов далекою дорогою в обхід і приїхав торгувати на моєму відкритому ринку.
Бачите? Тільки завдяки мені на ці широкі землі зійшов мир. Про мене дізналися навіть там, куди раніше ніколи не сягав вплив жодного туси. За дуже короткий час мені вдалося наповнити слово «бовдур» новим, більш широким значенням — тепер завдяки мені воно почало означати те ж саме, що й доля, багатство чи воля Бога.
Наразі дрібні сутички траплялися ще тільки між туси Лха Шопою і тусинею Ронггонг, але й вони мали ось-ось припинитися. Я вдався до найбільш радикальних заходів щодо туси Ронггонг, однак я навіть і сам не підозрював, що зможу так із нею вчинити. Я вважав її своєю тещею, однак вона, схоже, не бажала бачити мене зятем. Проте без моєї підтримки тусиня недовго змогла чинити опір, тож вона написала мені листа. У листі йшлося про те, що їй потрібна допомога майбутнього зятя. Я послухав, поки управитель дочитав листа, й нічого не сказав. Тоді управитель написав відповідь замість мене:
«У нашого панича не все гаразд із головою, тож він не знає, чому він має бути вашим зятем».
Знову прийшов лист, слова в якому горіли ненавистю. Говорилося, що майбутній зять родини Ронггонг — це майбутній туси Ронггонг.
Управитель розсміявся, але я — ні. Останнім часом мені нічого було робити і я знову почав сумувати за Тхарною. Тож управитель написав таку відповідь: «Панич каже, що він уже й забув, як виглядає Тхарна».
То був дуже дивний період часу, коли бовдур міг вирішувати долю багатьох розумних людей. Тусиня більше вже не могла дотримуватись усіх вимог етикету, прийнятих між туси, і, не чекаючи офіційної шлюбної церемонії, прислала до мене свою доньку.
Тхарна прибула вранці. Коли підлеглі доповіли про це, я саме був у ліжку з дівчиною, обличчя якої червоніло, ніби соски на грудях. Я не маю на увазі, що ми з нею займалися коханням. Ні. Останнім часом ми робили це вдосталь уночі. А вранці прокидалися пізно. Соднам Г'ялцен став перед ліжком і голосно кашлянув. Я прокинувся, але відкрив тільки одне око, тому побачив, як ворушаться його губи, однак не зміг почути, що він доповідає про приїзд Тхарни, тож пробурмотів: «Гаразд, гаразд».
Якби Тхарна потрапила до моєї кімнати за таких обставин, ситуація виглядала б не дуже гарно. Добре, що управитель, який раніше прокинувся, вже провів її до іншої кімнати, поки Соднам Г'ялцен ішов переказати мою незрозумілу відповідь. Я розбудив дівчину, яка спала поруч. Однак вона перевернулася на інший бік, зітхнула й знову заснула. Я ледь не вибухнув від люті. Добре ще, що вона поспала зовсім трохи — ніби не для того, щоб поспати, а для того, щоб знову прокинутись. Тож вона знову заснула на короткий час, а потім прокинулась. І, захихотівши, спитала:
— Де я?
Я повідомив їй і в свою чергу спитав:
— Хто я?
Вона також відповіла мені.