Метаморфози

210] З Гіпподамією гучно весілля справляв Іксіонів 211] Син Пірітой. Лиш розставив столи — й запросив хмарородних— 212] Звірів, щоби прилягли в оповиту галуззям печеру. 213] Знать гемонійська була, були й ми там, запрошені гості. 214] Скрізь, куди оком не скинь, гомінлива юрба напливає, 215] Пісня весільна звучить, біля входу димлять смолоскипи. 216] Бачимо, вже й молода, виступаючи серед жіноцтва, 217] Сяє чудовим лицем. «Пощастило ж тобі, Пірітою»,— 218] Всі були певні того. Проте мало що не помилились: 219] Бо, найдикіший із диких кентаврів, у тебе, Евріте, [211] 220] Щедрим вином, як і вродою діви, розпалені груди 221] Раптом жагою взялись, божевіллям захмарились пяним. 222] Мить — і веселощів мов не було: столи — вверх ногами. 223] Вже молоду за волосся вхопили; Евріт пориває 224] Гіпподамію; за ним і всі інші — хто яку вибрав, 225] Хто яку міг — потягли, мов у щойно здобутому місті. 226] Зойки жінок залунали довкіл. Ми схопились на ноги. 227] Першим озвався Тесей: «Чи аж так оп янів ти, Евріте, 228] Що при мені, ще живому, посмів ображать Пірітоя, 229] Друга мого, й, над одним наглумившися, двох уразити?» 230] Це не була похвальба: розметавши напасників буйних, 231] Вирвав захоплених дів із шалених обіймів сміливець. 232] Той — ані слова на це, бо що ж міг негідник сказати 233] На оправдання своє? Тож на месника руки здіймає, 234] Мітить, зухвалий, в лице, в благородні цілиться груди. 235] Давній кратер там стояв; довкруги виступала на ньому 236] З міді висока різьба. Той кратер охопивши руками, 237] Ворогу прямо в лице, розмахнувшись, метнув син Егея. 238] Мозок, і кров загустілу, й вино вивергаючи з рани, 239] З рота, що раною став, на вологім піску розпростертий, 240] Б ється Евріт. Роз ярились, побачивши кров свого брата, 241] Звірі двовиді. «До зброї! До зброї!» :—гуртом заревіли. 242] Зваги вино додає. І летять, сповіщаючи бійку, 243] Келихи, й дзбани крихкі, й заокруглі полумиски мідні. 244] Те, з чого їли й пили, несподівано зброєю стало!