Метаморфози

326] Бачив я те, як Петрей, заповзявшись, хотів було вирвать 327] Жолуденосного дуба з землі; та кол#, обійнявши 328] Стовбур, щосили почав то сюди, то туди ним хитати, 329] Спис Пірітоя, пройшовши з розгону Петрею крізь ребра, 330] Груди могутливі прицвяхував до столітнього дуба. 331] Від Пірітоя хороброго впав тоді й Лік,— говорили, 332] Від Пірітоя — й Хромід. Але меншою для переможця 333] Честю ті двоє були, аніж велети Діктід і Гелоп. 334] Гелопа списом прошив; поєднав йому отвором скроні: 335] Спис йому в праве вухо ввійшов, а вийшов — у ліве. 336] Діктід, коли перелякано кинувсь од Іксіоніда, 337] На сідловині гірській похитнувшись, униз головою 338] В прірву стрімку полетів; тягарем свого тіла могутній 339] Ясен зламав — на розчахнутім дереві кишки повисли. 340] Месник підбіг, *Афарей, і, каменю шмат одлупивши, 341] Вже замахнувся, та саме тоді його стовбуром дуба 342] Дужий Егід перестрів, роздробивши кістки величезні 343] Ліктя; й не дбає про те, щоб добити каліку, та й часу 344] Брак на таке: Біенорові—велетню, хто тільки власну 345] Звик відчувати вагу, він стрибнув на плечі й коліном 346] Вперся під саме ребро; ухопивши за гриву ліворуч, 347] Голову рвучко назад відтягнув, а тоді вузлуватим 348] Дубом обличчя страшне розтрощив і, мов з каменю, череп. 349] Дубом Недімна поверг і метальника спису Лі копа. 350] Вклав Гіппасона, якому густа борода захищала 351] Груди, й Ріфея, що буйні ліси перевищував ростом, 352] Також того, хто ведмедів не раз, хоча люто ревіли, 353] З гір Гемонійських тягнув до своєї оселі — Терея.