Метаморфози

392] Не врятувала, Кілларе, й тебе у побоїщі славна 393] Врода, якщо для двовидих створінь таке слово підходить. 394] Щойно рости почала борода золота; золотаве 395] Хвилями до половини плечей опадало волосся. 396] Юністю лиця цвіли, і рамена, і шия, і груди, 397] Й руки, й усе, що було в його тілі людським, чоловічим, 398] На знамениту скидалось різьбу. Та не гіршою й нижня, 399] Кінська, частина була: ще б голову, шию гривасту — 400] Й Кастор його б захотів! Під сідло так і проситься спина, 401] Випнулись груди від м язів тугих. Увесь — смолянистий, 402] Хвіст — білосніжний, однак; виблискують білістю й ноги. 403] З роду його не одна пропадала за ним. Полонила — 404] Лиш Гілонома, бо чаром таким не втішалася жодна 405] З—між хмарородних жінок, що в залісених горах селились. 406] Тільки вона покорила Кіллара мистецтвом любові — 407] Ласкою вчинків і слів. Хорошиться, наскільки природа [215] 408] Тії дозволяє на це: то розпушує довге волосся, 409] То розмарин, то фіалку дрібну, то троянду пахучу 410] В нього вплете, а не раз — із квіток найбілішу лілею. 411] Миється двічі на день у струмку, що з вершин Пагасейських, 412] Лісом порослих, пливе, в його водах купається двічі. 413] Шкурами звірів, котрі до лиця їй, котрі найцінніші, 414] Лівий прикрашує бік, або ними плече накриває. 415] їх обопільна єднала любов: у лісах та печерах 416] Разом бували вони; й до лапітів, у їхню оселю, 417] Вдвох увійшли, і в страшнім бойовищі стояли пліч—о—пліч. 418] Хтозна—хто ратище зліва метнув; його вістря, Кілларе, 419] Вбилось тобі трохи нижче від місця того, де під шию 420] Клітка підходить грудна. Хоча й легко поранене, серце — 421] Тільки—но вийнято спис — разом з тілом усім похололо. 422] Вмить підхопила його, що в імлу западав, Гілонома. 423] Легко долоню на рану кладе, припадає вустами 424] До його вуст, одлітаючу душу затримати хоче. 425] Бачить, однак, що помер. Із словами, що їх у загальнім 426] Гаморі я не розчув, на залізо, що з тіла стриміло, 427] Впала й мужа свого, зустрічаючи смерть, обнімала.