Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Научная фантастика » Пробуджені фурії
Пробуджені фурії - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Пробуджені фурії

Электронная книга - «Пробуджені фурії». Краткое содержание книги:

Бувши колись у банді, тоді в морській піхоті, а тоді пострибавши галактикою Посланцем, навченим вирізати й придушувати в космічних масштабах, поранений і ослаблений Ковач відпочивав у барі на Новому Хоккайдо, коли кілька так званих святих отців накинулися на струнку красуню з пишним від вплетених дротів волоссям. Один донкіхотський учинок — і Ковач міцно загрузне, зв’язавшись із жінкою з двома іменами, багатьма здібностями й вибуховою історією.
1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 231
Перейти на страницу:

— Це Деніел, — розслаблено мовив Бразил. — Він з нами недавно. Так, ти зараз бачиш його справжній вік. І, боюся, що й чуєш теж.

Деніел зашарівся й зраджено зиркнув.

— Факт залишається фактом, Джеку. Ідеться про Рильські Скелі. Ніхто й ніколи не заходив туди без запрошення.

Усмішка блискавкою проскочила від Бразила до Вірджинії Відаури й далі до Сьєрри Трес. Навіть Марі Адо кисло пирхнула у свою каву.

— Що? Чого загиржали?

Я доклав сил, щоб не приєднатися до хихотіння, і подивився на Деніела через стіл.

— Боюся, ти видаєш свій вік, Дене. Зовсім трошечки.

— Нацуме, — сказала Адо, ніби пояснюючи дитині. — Це ім’я тобі щось говорить?

Погляд, який вона отримала, був достатньою відповіддю.

— Ніколай Нацуме, — Бразил знову всміхнувся, цього разу до Деніела. — Не переймайся, ти на кількасот років молодший, щоб його пам’ятати.

— То це справжня історія? — почув я чиєсь бурмотіння, і дивний сум налився в мої кістки. — Я думав, це просто міф чи пропаганда.

Інша серферка, котрої я не знав, викрутилася на стільці, щоб глянути на Джека Душа-Бразила з виразом протесту на обличчі.

— Гей, Нацуме не ввійшов усередину.

— Авжеж увійшов, — сказала Адо. — Не треба вірити тому лайну, яке сьогодні продають у школах. Він…

— Досягнення Нацуме можна обговорити потім, — м’яко сказав Бразил. — Наразі досить і того, що нам треба буде залізти на Рилу, і ми знаємо, що такий прецедент існує.

Коротка пауза. Серферка, котра не повірила в існування Нацуме за межами легенди, зашепотіла щось на вухо Деніелу.

— Гаразд, аякже, — нарешті сказав хтось. — Але якщо родина Гарланів тримає ту жінку, ким би вона не була, чи є сенс збиратися в набіг? З тими технологіями для допиту, котрі вони мають на Рилі, її вже точно розкололи.

— Не обов’язково, — Вірджинія Відаура нахилилася вперед через свою спорожнілу тарілку. Невеликі груди під напиленим купальником перемістилися. Було дивно бачити її в серферському вбранні. — Списанти ганяють в собі довершене обладнання, і мають більшу потужність, ніж більшість ШІ-центрів. Тіла їм вирощують за найновішими розробками біоінженерів. Вони навчені переборювати марсіянські системи розвідки, якщо ви забули. Думаю, що навіть хороший софт для допитів на такому тлі виглядатиме бліденько.

— Вони могли просто катувати її, — сказала Адо, повертаючись до свого місця. — Тут-бо йдеться про Гарланів.

Я похитав головою.

— Якщо вони підуть на це, вона може відступити вглиб чільницього софту. Крім того, вона їм потрібна спроможною функціонувати на доволі складних рівнях. Короткочасний біль у цьому плані нічого їм не дасть.

Сьєрра Трес повернула до мене голову.

— Ти казав, що вона з тобою говорить?

— Я гадаю, що так, — я пропустив повз вуха ще кілька недовірливих звуків за столом. — Припускаю, що вона спромоглася використати своє списантське обладнання, щоби прив’язатися до телефону, який я використав трохи раніше для зв’язку з її бригадою. Можливо, в командній мережі знайшлися залишкові сліди, за якими вона провела пошук. Але він уже мертвий, і зв’язок через нього не дуже добрий.

Різкий сміх від кількох людей із товариства, серед них Деніел. Я запам’ятав їхні обличчя.

Можливо, Бразил це помітив. Він подав знак, щоб затихли.

— Вся її команда загинула, так?

— Мені так сказали.

— Четверо списантів, у таборі, повному списантів. — Марі Адо скривилася. — Забиті просто так? У це важко повірити, хіба ні?

— Я не…

Вона говорила поверх моїх слів.

— Тобто, як же вони таке допустили? Цей, як його звали, Курумая чи що? Батечко списантів зі старої школи, а дав Гарланітам просто прийти й утнути таке під його носом? А як щодо решти? Це багато говорить про їхній командний дух, чи не так?

— Ні, — рівно сказав я. — Не так. У списантів яскрава змагальна динаміка, заснована на розподілі винагород за принципом «хто урвав, той отримав». Бригади міцно пов’язані всередині, але зовні не мають особливої прихильності одна до одної. А Курумая схилився б перед будь-яким натиском, який могла б зчинити олігархія, особливо вже після події. Сильвині «Пролази» ніколи не ходили серед його улюбленців, і заради них він точно не повстав би проти ієрархії.

Адо закопилила губу.

— Звучить чарівно.

— Дух нашого часу, — несподівано сказав Бразил. Він глянув на мене. — «Коли прибрати всі вищі рівні вірності, ми неминуче падаємо назад у страх і жадобу». Так?

Після цієї цитати ніхто не зронив ані слова. Я пробіг поглядом по обличчях присутніх, намагаючись оцінити, що переважує — підтримка, неприязнь, а чи відтінки сірого між ними. Сьєрра Трес вигнула промовисту брову й не порушувала мовчання. Санкція-IV, драна Санкція-IV висіла в повітрі навколо мене. Можна було легко побудувати цілу справу, виходячи з того, що мої тамтешні вчинки були зумовлені страхом і жадобою. Дехто з присутніх уже так і зробив.

1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 231
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)