Повітряний замок, що вибухнув

Окрім її статури багатьох колег-чоловіків зачіпало ще й те, що вона була не просто pretty face.[26] Моніка закінчила гімназію з найвищими оцінками, у двадцятилітньому віці вивчилася на поліцейського і потім протягом дев'яти років служила в поліції Упсали, у вільний час вивчаючи юриспруденцію. Для жарту вона заразом отримала спеціальність політолога. Запам’ятовувати і аналізувати матеріал не становило для неї жодних труднощів. Детективи або іншу розважальну літературу вона не читала, зате з величезним інтересом поринала в найрізноманітніші галузі знань, від міжнародного права до античної історії.

У поліції Моніка пройшла від патрульної служби — що позбавляло вулиці Упсали спокою — до посади інспектора кримінального розшуку і працювала спершу у відділі боротьби з насильницькими злочинами, а потім у підрозділі, що займався економічною злочинністю. У 2000 році вона влаштувалася на роботу до Служби державної безпеки в Упсалі, а в 2001-му переїхала до Стокгольма. Спочатку вона працювала в контррозвідці, але Торстен Едклінт, який знав батька Моніки Фігуероли й уважно стежив за її кар’єрою, майже відразу забрав її до відділу охорони конституції.

Коли Едклінт кінець кінцем вирішив, що все-таки не повинен залишати інформацію Драґана Арманського без уваги, він трохи поміркував, а потім підняв слухавку і викликав до себе в кабінет Моніку Фігуеролу. Вона поки встигла пропрацювати у відділі охорони конституції менше трьох років і, отже, як і раніше залишалася більше справжнім поліцейським, ніж паперовим черв’яком.

Того дня на ній були обтислі сині джинси, бірюзові босоніжки на невеликому каблучку і темно-синій жакет.

— Чим ти зараз займаєшся? — найперше спитав Едклінт, запрошуючи її сідати.

— Ми розбираємося з пограбуванням міні-маркету в Сунні двотижневої давності.

Служба державної безпеки, звісно, не займалася розслідуванням пограбувань продовольчих магазинів, подібна базова діяльність належала до компетенції звичайної поліції. Моніка Фігуерола була керівником групи з п’яти співробітників відділу охорони конституції, що займалася аналізом політичної злочинності. У своїй роботі вони головним чином користувалися кількома комп’ютерами, приєднаними до бази пригод, яку складала звичайна поліція. За великим рахунком будь-яка заява, зафіксована в якому-небудь поліцейському окрузі Швеції, проходила через комп’ютери, якими командувала Моніка Фігуерола. Комп’ютери мали програмне забезпечення, що автоматично сканувало кожен поліцейський звіт, реагуючи на триста десять специфічних слів, таких як, наприклад: чорномазий, скінхед, свастика, іммігрант, анархіст, гітлерівське вітання, нацист, націонал-демократ, державний зрадник, жидівська шльондра або любитель негрів. Якщо в поліцейському звіті траплялося подібне ключове слово, комп’ютер бив тривогу, і відповідний звіт співробітники групи відразу витягували і вивчали. Залежно від контексту за цим могли піти порушення попереднього слідства і подальше розслідування.