Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
До завдання відділу охорони конституції входило щороку публікувати звіт «Загроза безпеці держави», який був єдиною надійною статистикою політичної злочинності. Статистика базувалася виключно на заявах до місцевих органів поліції.
У випадку з пограбуванням міні-маркету в містечку Сунне комп’ютер зреагував на три ключові слова: іммігрант, наплічна нашивка і чорномазий. Двоє молодиків у масках, погрожуючи пістолетами, пограбували магазин, що належав іммігрантові. Вони поцупили суму близько 2780 крон і блок сигарет. Один з грабіжників був у короткій куртці з нашивкою у вигляді шведського прапора на плечі, а другий неодноразово кричав господареві магазину: «Клятий чорномазий!» — і змусив його лягти на підлогу.
Цього було досить, щоб співробітники Фігуероли добилися порушення попереднього слідства і спробували з’ясувати, чи не належать грабіжники до нацистських угруповань провінції Вермланд і чи не слід у такому разі зарахувати пограбування до злочинів на ґрунті расизму, позаяк один з грабіжників продемонстрував расистські погляди. Якщо це підтвердиться, пограбування додасть ще одну паличку в статистичному звіті наступного року, який потім буде проаналізовано і включено до європейської статистики, що її кожного року складають в офісі ЄС у Відні. Могло також з’ясуватися, що грабіжниками були скаути, які просто купили куртку із шведським прапором, що власником магазину зовсім випадково виявився іммігрант, звідки й виникло слово «чорномазий». У такому разі групі Фігуероли слід було викреслити це пограбування із статистики.
— У мене є для тебе неприємне завдання, — сказав Торстен Едклінт.
— Он як, — відповіла Моніка Фігуерола.
— Ця робота може стати причиною того, що ти попадеш у страшенну неласку, і покласти край твоїй кар’єрі.
— Зрозуміло.
— З другого боку, якщо тобі вдасться впоратися із завданням, за вдалого розкладу тобі може світити серйозне кар’єрне зростання. Я збираюся перевести тебе до оперативного підрозділу нашого відділу.
— Даруйте, що нагадую, але у відділі охорони конституції немає оперативного підрозділу.
— Так, — сказав Торстен Едклінт. — Але віднині такий підрозділ є. Я створив його сьогодні вранці. Зараз він складається з однієї-єдиної людини. З тебе.
Моніка Фігуерола поглянула на нього з сумнівом.
— Завдання нашого відділу — охороняти конституцію від внутрішньої загрози, носіями якої зазвичай вважаються нацисти або анархісти. А що нам робити, якщо загроза конституції виходить від нашої власної організації?
Подальші півгодини він присвятив переказуванню історії, почутої напередодні ввечері від Драґана Арманського.
— Хто джерело цих тверджень? — поцікавилася Моніка Фігуерола.
— Це зараз неважливо. Концентруйся на отриманій інформації.
— Мене цікавить лише, чи вважаєте ви джерело цілком надійним.
— Я знайомий із джерелом багато років і вважаю, що він найвищою мірою гідний довіри.
— Адже це звучить абсолютно… навіть не знаю, як сказати. М’яко кажучи, неправдоподібно.
Едклінт кивнув.
— Нагадує шпигунський роман, — сказав він.
— Що ви хочете, щоб я робила?
— З цієї хвилини ти увільняєшся від усіх інших обов’язків. Твоє єдине завдання — перевірити міру правдивості цієї історії. Ти повинна або підтвердити, або спростувати ці твердження. Доповідати будеш особисто мені і нікому більше.
— О Боже, — сказала Моніка Фігуерола. — Я розумію, що ви мали на увазі, кажучи, що я можу попасти в неласку.
— Так. Проте якщо історія виявиться правдою… якщо навіть незначна частина цих тверджень правдива, то ми стоїмо на порозі конституційної кризи, з якою ми зобов’язані розбиратися.
— З чого мені почати? Як діяти?
— Починай з простого. Спершу прочитай звіт, написаний Гуннаром Бйорком у дев’яносто першому році. Потім вирахуй людей, які, як стверджується, стежать за Мікаелем Блумквістом. За відомостями мого джерела, авто належить якомусь Йорану Мортенссону, сорока років, поліцейському, що проживає у Веллінгбю на Віттангіґатан. Потім з’ясуй особу другої людини на знімках, зроблених фотографом Мікаеля Блумквіста. Ось цього молодого блондина.
— Добре.
— Потім перевір біографію Еверта Гульберґа. Я про нього ніколи не чув, але моє джерело стверджує, що він має бути якось пов’язаний із Службою безпеки.
— Виходить, що хтось з Беза замовив убивство шпигуна сімдесятивосьмилітньому старому. Я в це не вірю.