Повітряний замок, що вибухнув

Вона звернулася до Берґшьо.

— Як довго газета здатна спливати кров’ю? Який дефіцит ми можемо собі дозволити, поки не настане перелом?

Берґшьо випнув губи.

— З початку дев’яностих років газета проїла значну частину вкладених у цінні папери старих доходів. У порівнянні з ситуацією десятилітньої давності наш портфель акцій втратив у ціні приблизно тридцять відсотків. Більшу частину цих фондів було вкладено в комп’ютерне забезпечення. Тобто ми маємо колосальні витрати.

— Я помітила, що в «СМП» є власна система текстового редагування, що зветься АХТ. У скільки обійшлася її розробка?

— Приблизно у п’ять мільйонів крон.

— Я не бачу тут логіки. На ринку існують уже готові дешеві комерційні програми. Навіщо «СМП» знадобилося розробляти власну?

— Ах, Еріко! Якби я знав відповідь на це питання. Нас умовив колишній керівник технічного відділу. Він вважав, що в перспективі так буде дешевше і що «СМП» зможе потім продавати ліцензії на програмне забезпечення іншим виданням.

— І хто-небудь купив у вас програмне забезпечення?

— Так, одна місцева норвезька газета.

— Чудово, — втомленим голосом сказала Еріка Берґер. — Наступне питання: ми сидимо за комп’ютерами п’ятилітньої давності.

— Найближчого року вкладення в нові комп’ютери виключені, — відповів Флудін.

Обговорення тривало, й Еріка раптом зрозуміла, що Флудін з Сельберґом просто ігнорують її заперечення. Для них могло йтися лише про скорочення, що було цілком розумним з точки зору фінансового директора і начальника фінансово-планового відділу, але абсолютно неприйнятним для нового головного редактора. У той же час її дратувало те, що вони постійно відкидали її аргументи з люб’язною посмішкою, змушуючи її почувати себе школяркою, що відповідає домашнє завдання. Вони не вимовили жодного недопустимого слова, але в їх ставленні до неї до смішного відверто читалося класичне: Не забивай собі голову такими складними речами, дитинко.