Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Зрештою із більш ніж двохсот відказників, допитаних у справі Щаранського, жоден не дав свідчень проти нього, що було справжнім проявом спротиву. Така поведінка відказників пояснювалася тим, що вони вважали розслідування не спробою з’ясувати правду, а фарсом, призначеним надати більшої переконливості заздалегідь визначеному вердикту. Єдиним, хто справді дав важливі свідчення, був не відказник, а Роберт Тот, московський кореспондент Los Angeles Times, який прийняв це розслідування всерйоз.

Безпосередня участь Тота у слідстві почалася в четвер 11 червня 1977 року, коли його схопили співробітники КДБ на вулиці, де московський біофізик Валерій Петухов передавав йому свою статтю з парапсихології. Тота привезли до слідчого ізолятора КДБ у Лефортові й відпустили після того, як повідомили йому, що він перебуває під слідством за звинуваченням у шпигунстві й не може залишати країну. Тот завершував свою роботу в Москві й мав авіаквиток на 17 червня, тобто йому залишалося до відльоту лише шість днів.

Допит Тота розпочався в понеділок і стосувався не статті, яку йому передав Петухов, а винятково його зв’язків із Щаранським. Зважаючи на загрозу обвинувачення в шпигунстві, Тот дав слідчим детальні свідчення щодо цього. Щаранський був для Тота одним із головних джерел інформації, і репортер у всіх подробицях розповів про їхні стосунки, вважаючи, що йому, як американцю, нема чого приховувати. За порадою американського посольства Тот підписав протокол допиту — попри те, що той був написаний російською мовою, якої Тот не розумів.

Можливості КДБ стосовно фабрикації даних були безмежними, але врешті-решт саме свідчення Тота допомогли співробітникам комітету зібрати доказову базу проти Щаранського, яку вони представили в липні 1978 року. Перелік секретних підприємств, нібито знайдений двірником у сміттєвому контейнері на подвір’ї будинку, в якому мешкав Тот, було прив’язано до Щаранського, якого звинуватили в державній зраді та засудили до 12 років виправної колонії.