Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
Ці дві функції були, звісно, взаємопов’язані. Адже якщо в країні, твердо налаштованій на подання облудної версії реальності, не піддавати утискам меншість, конформізм більшості почне хитатися.
Прагнення КДБ до створення ілюзій не було якоюсь нешкідливою примхою. Міраж одностайності, породжений монолітною покорою, справляв сильний психологічний тиск. В ситуації, коли здається, що погоджуються всі, людина, яка не погоджується, втрачає надію на свою здатність захистити власну індивідуальність і може навіть почати сумніватися у власному психічному здоров’ї. Як мінімум вона переконується у своїй цілковитій ізоляції.
Впродовж багатьох десятиліть схильність КДБ до створення штучної реальності віддзеркалювалася в долях окремих людей.
У травні 1977 року, за два місяці після арешту Анатолія Щаранського, Віктор Браїловський, єврей-відказник, помітив, що за ним стежать. Його переслідували й пішки, і на авто, причому дуже послідовно. Одного разу чоловіки в темних пальтах ішли трохи попереду Браїловського і трохи позаду, як буває перед затриманням. Врешті-решт Браїловського викликали до слідчого ізолятора КДБ в Лефортові, де його допитав Олександр Солонченко — старший лейтенант КДБ.
«У мене вже достатньо матеріалів, щоби звинуватити Вас у державній зраді, — сказав Солонченко, гортаючи якісь папери. — Але ми дуже гуманні. Якщо Ви погодитеся дати свідчення, ми не вживатимемо жодних дій проти Вас».
Солонченко вийняв написане від руки звернення до іноземних єврейських організацій.
«Експерт-графолог дійшов висновку, що цей антирадянський документ написали Ви». Він показав документ Браїловському, пильно вдивляючись у його обличчя. Проте Браїловський не виказав жодної реакції. Солонченко поклав документ назад і став питати про інші звернення та зустрічі євреїв, зокрема про зустріч єврейських відказників із групою американських сенаторів у 1975 році. Браїловський знову нічого не відповів. Нарешті Солонченко взяв ще одне звернення і запитав Браїловського, чи він його підписував. «Це слідство в справі Щаранського, — сказав Браїловський, — але Ви використовуєте моє становище свідка, щоби спробувати порушити справу проти мене».
На подив Браїловського, Солонченко припинив запитувати й удався до розлогої промови. Походжаючи кімнатою, він висловився стосовно російськомовних передач «Голосу Америки» та «Бі-Бі-Сі», згадав різних дисидентів, включно із Сахаровим, а також спробував переконати Браїловського в тому, що Юрій Орлов є проплаченим агентом Заходу, а західна підтримка дисидентів слабне. «Незабаром ми зможемо зробити з вами все, що захочемо», — сказав він.
Завершивши свою промову, Солонченко знову взяв друге звернення й знову запитав, чи підписував його Браїловський. «Я можу Вас звинуватити за статтею 64 за п’ять хвилин, — додав він. — Якщо Ви не відповідатимете на запитання, я покличу солдатів, і Вас негайно заарештують».
Однак Браїловський знову відмовився відповідати, й Солонченко почав ще один монолог, присвячений аналізу ситуації в світі.
Минали години, але Солонченко здавався невтомним зі своїми безсистемними характеристиками внутрішнього та міжнародного становища, перериваючись лише для того, щоби знову спитати Браїловського про його підпис під єврейською петицією.
«Це цілком нешкідлива петиція, і Ваш підпис під нею не означатиме нічого протиправного, — сказав Солонченко. — Я наполягаю на відповіді».
Однак Браїловський продовжував мовчати.
О восьмій вечора почало сутеніти. В житлових будинках через дорогу засвітилися вікна.
«Вікторе Львовичу, — сказав Солонченко, — Ви розумієте, і я розумію, що це безневинний документ і абсолютно безневинне запитання. Чому Ви відмовляєтеся дати на нього відповідь упродовж одинадцяти годин?»
«Я розумію, і Ви розумієте, що це цілком безневинний документ і абсолютно безневинне запитання, — сказав Браїловський. — То навіщо ж ви ставите мені це запитання впродовж одинадцяти годин?»
На другий день допитів Солонченко повторив своє попередження, що Браїловського можуть звинуватити в державній зраді, й повернувся до першого рукописного документа, що його показував попереднього дня. Він ще раз нагадав, що експерти-графологи КДБ підтвердили почерк Браїловського. Браїловський знову відмовився відповідати, й Солонченко розпочав нову промову — цього разу про трагічну долю євреїв, які залишили Радянський Союз. Він намагався довести, що євреї-емігранти є егоїстами й живуть на Заході в злиднях. Допит тривав десять годин, але Браїловський знову відмовився співпрацювати зі слідством.